Що Київ насправді зробив для кримських татар. Відповідь на одну велику брехню

Ава Азаматова. Є таке ім'я у минулому кримськотатарського національного руху. Зараз це ім'я працює на виправдання російської окупації Криму. Останній текст Ави-ханум адресований «ждунам» – людям, які вірять у повернення України. Його передруковують найбільш пронизливі голоси окупантів.

Не буду зупинятися на стилістичних достоїнствах лонгріду. Торкнуся лише кількох ключових аргументів автора.

Отже, Ава Азаматова звинувачує Україну у тому, що саме вона перешкоджала поверненню кримських татар до Криму у 1956-1957 рр. Нібито всі народи, депортовані Сталіним, змогли повернутися, а кримські татари – єдиний виняток. Як доказ неймовірної сили і самостійності Києва Азаматова вказує на членство УРСР в ООН разом з Білоруссю і РРФСР нарівні з іншими незалежними державами.

Помилка Азаматової. РРФСР не була членом ООН. В ООН увійшов СРСР як постійний член Радбезу, а під тиском Сталіна туди прийняли дві союзні республіки, які давали Москві два додаткові голоси в Генасамблеї. Помилка на рівні примітивної Вікіпедії. Чи не вважає пані Азаматова, що Українська РСР була потужнішою за РРФСР і Москву? Можливо, є факти незалежного голосування Києва в ООН? Оголосіть весь список.

Не стільки пані Азаматовій, скільки її молодим читачам хочеться нагадати, як діють усілякі автономні утворення при диктатурах. У Китаї є Сіньцзян-Уйгурський автономний район. Величезний район. Площа автономії 1,6 млн кв. км. І його голова уйгур. Але це не заважає Пекіну відправити до таборів 2 млн уйгурів, заселяти регіон ханьцями і примушувати уйгурських жінок до співжиття з китайськими чоловіками. Йдеться про державне зґвалтування. СРСР у жорстокішій формі вчинив подібний злочин із 5 млн німецьких жінок у своїй зоні окупації в 1945-му.

Брехня Азаматової. Не всі депортовані народи повернулися 1957 року на історичну батьківщину. Німці Поволжя, турки-месхетинці, корейці та кримські татари залишилися в місцях депортації. З цієї брехні випливає навмисна маніпуляція пані Азаматової. Адже з чотирьох перелічених народів лише кримським татарам вдалося повернутися до Криму за відносно слабкого опору Києва. Історичною батьківщиною ще двох народів – корейців і німців – є територія РФ, але чомусь палко улюблена Азаматовою Росія не дозволила їм повернутися. Теж Київ завадив? Окрема трагічна тема – депортовані карели, нащадки яких нині мешкають у Фінляндії, а на історичній батьківщині народ скоротився до рівня менше 9% і перебуває на межі зникнення. Куди зникли карели, Ава ханум?

Тепер трохи про протидію поверненню з боку Києва з початком перебудови. Радянська Україна не була другом кримських татар, але вона була ворогом і українців, які прагнули незалежності. Радянська Україна за жорстокістю репресій перевершувала радянську «ліберальну Москву». Саме тому багато українських дисидентів виїжджали до радянської столиці, де легше дихалося антирадянщикам будь-якого походження. Ава ханум забуває згадати, що найбільшу протидію поверненню кримських татар чинила місцева влада в Криму, яка впродовж усіх років існування СРСР була орієнтована на Москву. І навіть у період незалежності України місцева шовіністична політика гальмувала будь-які ініціативи з Києва і чекала вказівок московських кураторів. Наскільки Київ не контролював Крим, ми остаточно зрозуміли лише 2014-го. Україна була окупована, як і всі інші народи у складі Союзу.

А ось тепер давайте згадаємо, що Київ зробив на відміну від інших.

Те, на що Москва не могла впливати або не встигла в період допутінської слабкості. Понад 100 тисяч кримських татар отримали громадянство України за спрощеною системою за 1 рік у 1999-2000 рр. Це була по-справжньому безпрецедентна акція, яку здійснили президенти Кучма і Карімов. Чи може пані Азаматова пригадати хоча б один подібний приклад у світі. Я допоможу: іспанська програма 2015 року для нащадків вигнаних євреїв-сефардів. Більше жодна країна у світі не надала спрощеної системи громадянства для народів, які постраждали через дії держави в минулому. Палко улюблена пані Азаматовою Росія могла б запозичити український досвід, наприклад, для черкесів Туреччини, які, на відміну від нащадків кримських татар, часто бажають повернутися на Кавказ. Знаєте скільки черкесів змогли повернутися в Кабарду, Адигею і отримати російське громадянство? 250 осіб за 30 років після розпаду СРСР. Чи варто порівнювати два числа: 100 тисяч і 250?

Конспірологічні міркування Ави-ханум про «проданий Крим» і Кримську Каліфорнію якось незручно навіть коментувати.

Чи була ідея створення в Криму єврейської автономії? Безперечно. Чи була вона похована Сталіним. Убивство Міхоелса і заборона Єврейського антифашистського комітету тому підтвердження. Чи вимагали представники США від Сталіна депортації кримських татар? Крім домислів немає жодного доказу. Якби існували хоча б один документ або стенограма, невже путінський режим зберігав би такий компромат проти Вашингтона?

Про непогашені векселі за фінансову допомогу СРСР під заставу Криму взагалі важко писати з серйозним обличчям. Якщо борги існують, то світовий капітал зазвичай не ховається і не зливає свої претензії через фейсбук-тексти пані Азаматової. Усі борги кредитори відкрито пред'являють. Наприклад, Туреччина виплатила борги за Кримську війну середини 19 століття лише за прем'єр-міністра Аднана Мендереса 1954 року. До цього за Ататюрка 1925-го борги Османів були розділені між усіма країнами, що виникли на землях імперії. Тож еквілібристика з передачею Криму зі складу РРФСР до УРСР жодним чином не позбавила б Москву від виплати боргів кредиторам по «Кримській Каліфорнії», якби такі були. Зрештою Горбачову, а потім і Єльцину, довелося вирішувати з кредиторами питання боргів царської Росії. Щось списали, щось реструктуризували. Уся інформація є у відкритих джерелах. Якщо у пані Азаматової є достовірна інформація щодо авалів «Кримської Каліфорнії», то чому вона зберігає її в секреті?

У тексті пані Азаматової багато цікавого про кримськотатарську молодь з хорошими дипломами, яку не прийняли в Криму, про кримськотатарських жінок, яких нібито навмисне відправляли на кесарів розтин, щоб скоротити народжуваність, і секти (Хізб ут-Тахрір, салафіти), які Київ створив, щоб розділити кримських татар зсередини.

Ось тут я не фахівець, але, здається, у цих випадках у минулому допомагали препарати на основі літію. Хоча сучасна фармакологія пішла вперед і зараз на ринку є більш щадні антиконвульсанти.

Якщо серйозно, то нинішнє становище кримських татар – суміш драми і трагедії. На материку дедалі голосніше чути голоси тих, хто готовий позбавити корінний народ півострова будь-якої автономії в майбутньому. Торговці емоціями з числа «мережевих пікселів» і кримськотатарських комсомольців щедро розвішують ярлики на тих, хто утримує народ у Криму як від співпраці з окупантами, так і від різких рухів.

Імена Нарімана Джеляла, Асана й Азіза Ахтемових, Леніє Умерової, Ірини Данилович все частіше звучать лише у вузькому колі правозахисників.

Натомість реєстрові крикуни з Бахчисарая і Києва можуть без витрат ввергати народ у глибоку депресію. Торговці деструктивними емоціями налаштовують один проти одного людей на півострові, материку і за кордоном.

Головне, як каже Ава Азаматова, щоб одностатеві шлюби не прийшли до Криму. У цій позі дозволено стояти тільки перед Путіним.

Читайте також: «Реконструкція Побєди». Новий план Путіна для Молдови