Найбільша небезпека біля Мавзолею
В чому полягає психологія приречених самодержців
Якщо ви хотіли коли-небудь побачити, як виглядає найбільша небезпека, то ви її побачили нині на красній площі біля мавзолею у москві. Пуйло в теперішньому його передлетальному вигляді – це і є найбільша небезпека. Я не іронізую, не стібаюся, не підколюю. Якраз отаке пуйло – найбільш небезпечне.
Хай медики дебатують, що там у вовки з руками, дикцією, зором, вестибулярним апаратом, набряками морди. Я більше звертаю увагу на внутріпсихологічні аспекти, а вони описують цей вшивий кремлеорганізм як безнадійно-приречений.
Коли хижак не має що втрачати й усвідомлює свою кінчину – він всі свої передостанні подихи розцінює як бенефіс, апофеоз, коду. І тому тремтячий, схорований, з подвійним підборіддям, на уколах і таблетках, наприкінцевий Путін – це потрійна небезпека. Він з бегемотячої шкіри дертиметься, аби піти в пекло бенефісно, апогейно, кульмінаційно. В цьому полягає психологія приречених самодержців-Акел.
І тому його мають прибрати свої. Альфа-самець вийшов з ладу і вже не надихає. Від нього смердить розпадом. Над ним шириться трупний запах. Зомбоорки йдуть якраз на такі запахи. Нинішній Путін, по-старечому накритий пледом, – це звук гонга, який над росіянськими болотами сповіщає кінець володькіного лідерства. Ця колективна фсб-шна машина, персоніфікованим вістрям якої був пуйло, якраз після сьогоднішнього параду почала думати про заміну.
Головне – встигнути. Встигнути вибити з треморних рук ядерну валізку та інші спускові гачки. Тепер для орків на кону – передусім їхнє виживання. Я би поспішив.