Успіх санкцій, або Чим воюють росіяни

З весни минулого року вів рубрику, присвячену впливу на російську економіку західних санкцій. Це непомітний сторонньому оку, та дуже значний і перевірений часом засіб тиску цивілізованого світу на неадекватні режими.

І на початках цей вплив був дуже помітним навіть самим росіянам. Кілометрові черги до обмінників і гладіаторські бої за цукор на болотах – усе це додавало впевненості, що московський колос на глиняних ногах зрештою впаде.

Згодом московити знаходили спосіб обходити торговельні обмеження – зокрема, продаючи свої ресурси дешевше і задіюючи обхідні шляхи. Це продовжувало завдавати довготермінової шкоди: хоч і не настільки вже видовищної, та не менш болючої.

До кінця минулого року почав працювати накопичувальний ефект, бо доходи від продажу нафти й газу переполовинились. Зростаючі видатки на війну і обхід санкцій змушують болотний уряд урізати підтримку життєдіяльності своїх підданих; московія давно почала проїдати резерви, накопичені десятиліттями.

Ресурсів, однак, чимало. Та й нових санкційних пакетів давно не запроваджувалось. А боротьба з обходом санкцій далеко не така видовищна.

Зрештою, постійна увага до негативних змін на болотах – особливо на тлі економічних проблем України – почала виглядати шапкозакидальництвом, видаванням бажаного за дійсне і «марафонництвом». Тому рубрика поступово втрачала увагу і популярність.

Однак, спостерігати за процесами в стані ворога варто не для зловтіхи і не для самозаспокоєння. Нам усім належить знайти точки, вплив на які допоможе звалити монстра. А потім – привести простір, який він зараз займає, у безпечний для України і світу стан.

На фото – ГАЗ-АА, яку в часи ІІ СВ називали «полуторка». Випускалась у срср у 1932-1942 роках. Точна ліцензійна копія Ford Model AA зразка 1930 року.

Помічена у складі російських сил «біля Первомайського під Авдіївкою».

Жарти про зустріч на полі бою двох «ленд лізів» – 1942 і 2022 – виявились зовсім не жартами.

Масовість таких появ і буде критерієм успіху санкційної політики.