Протести у Києві ‒ подарунок для Зеленського та українських дипломатів

Остання акція протесту в Києві зібрала 12 тисяч людей.

Ця хода не була першою і навряд чи буде останньою. Нова адміністрація звітує про переговори з Росією занадто скупо й занадто суперечливо. Як наслідок ‒ підозри, недовіра та прагнення нагадати про те, що перемога на виборах не страхує тріумфатора від можливості зробити помилку.

Насправді, всі ці протести дають Банковій прекрасний шанс.

Вони потенційно могли б посилити її позицію на переговорах. Дають можливість тиснути на західних лідерів. Пояснювати Еммануелю Макрону, що український президент перебуває в лещатах громадської думки, а тому не може йти на будь-які поступки в питаннях суверенітету.

Офіційний Київ на прикладі цих протестів міг би пояснювати західним партнерам, чому далеко не будь-яка формула миру підходить Україні. Що спроба закінчити війну коштом українців загрожує новим Майданом. Що прагнення продавити Київ спричинить лише новий осередок дестабілізації, який виникне в самому Києві. І вимагати від Заходу іншої позиції на переговорах.

Але замість цього ми почули зовсім інше.

Замість цього ми дізналися від голови Офісу президента України Андрія Богдана про те, що протести проплачені. Що люди виходять на акції з корисливих мотивів.

Далі ми прочитали інтерв'ю голови пропрезидентської фракції Давида Арахамія. В якому він сказав про те, що близько 5% мітингувальників отримують гроші або від росіян, або від Петра Порошенка. Що його знайомим атошникам пропонують по тисячі гривень за участь у демонстраціях.

Осторонь не залишився й сам Володимир Зеленський, який сказав про те, що українців намагаються використовувати політики, щоб «уникнути кримінальної відповідальності».

Прекрасний приклад того, до чого веде непрофесіоналізм і короткозорість.

Протести в столиці України ‒ це подарунок для офіційного Києва. На який сьогодні тисне не тільки Кремль, але й західні партнери, неабияк втомлені від війни на Донбасі. Київ стає заручником амбіцій деяких європейських політиків, які мріють увійти в історію як «миротворці».

Але саме Європа звикла чуйно ставитися до будь-яких акцій громадянської непокори. І протести в центрі Києва могли б дозволити українській владі вирватися з дипломатичного капкана. Посилатися на те, що вона не може йти всупереч волі своїх громадян. Говорити про те, що російський сценарій миру загрожує ескалацією протесту та нехтуванням демократичними цінностями.

Все це могло б дати Києву простір для маневру. Посилити його позиції на переговорах. Але нова українська влада вирішила закрити це вікно можливостей своїми заявами про «проплачені» мітинги. Перевівши їх з категорії «народ проти невигідного сценарію» в категорію «це у нас корупціонери за владу борються».

Висновків не буде. А сенс?