Поради на вечір. Опозиціонерам
Я не політик і не політтехнолог. Я можу помилятись.
Я не політик і не політтехнолог. Я можу помилятись. Я не претендую на те, щоб диктувати комусь, як діяти. Але, як у громадянки, яка прагне євроінтерації для країни, у мене є своє уявлення про те, що і як має робити опозиція на #Євромайдані. Щоб він не був фейком, щоб він не був виставою в цирку. Щоб він, якщо не вилився у другий Майдан (для чого поки надто багато сумнівів), принаймні, приніс би хоч якийсь результат.
Тож, я, проста громадянка, раджу опозиціонерам:
1. Не прив’язуватись до дати 24 листопада, парку Шевченка та Європейської площі.
Люди вже вийшли на Майдан. Вийшли (хай і не в такому складі, і не з таким настроєм, але) без вашої допомоги. Якщо вони не схочуть переходити в інше місце – то і не варто на це напирати. А варто приєднатись до них. І приєднатись не в неділю (і не на кілька годин в ніч з 21-го на 22е, а потім розійтись бо загроза, що можуть розігнати). А приєднатись негайно, всім і стояти там, поки стоятимуть люди. Принаймні, по черзі.
А то ще в Межигір’я, як запропонував Віталій Кличко, їх покличте – щоб точно всі додому та у ФБ повернулись.
2. Не виголошувати політичних лозунгів. Взагалі, не виходити на сцену, не брати у руки мікрофони і не говорити в них нічого.
Цей, хай і не масштабний, але протест – не ваш, а людей. Ходіть в натовпі, тисніть руки, вислуховуйте тиради про нещасливе життя і зрадника Януковича. Але не «забирайте» акцію собі. Бо тоді, як на мене, вона розвалиться стовідсотково.
Краще хай з «звукомашини» модератор робить оголошення, де можна попити чаю та поїсти бутербродів. Краще хай хтось з громадських активістів виголошує лозунги «за євроінтеграцію». Не «проти козла», як вчора. А «за євроінтеграцію». Краще заплатіть грошей українським співакам та групам (а, може, і не платіть, дехто і так вийде) – хай співають, хай вони агітують. Станьте на час сірими кардиналами, хоча б номінально віддайте акцію народу. Бо довіри до політиків все одно вже не має. Тої, що була в 2004 році.
Так, Майдану – малому чи великому – потрібна організація. Безумовно. Організовуйте (не піартесь лозунгами, а організовуйте). Тільки з боку, даючи право і на самоорганізацію також.
3. Організувати чай, каву, бутерброди – для тих, хто приходить на Майдан.
Це не так вже й багато коштуватиме. Але від цього вам буде більше поваги, аніж від чергового заклику викинути з Банкової діючого гаранта.
4. Активізувати осередки на місцях.
Так, не треба виносити політичні прапори ні в якому разі. Але можна «вигнати» (так, а чому ні?) всіх партійців на той Майдан. З Києва, з інших міст. Це ж десятки тисяч. Хтось їде вже – так. Але якось це не надто масово робиться.
Півтори чи дві тисячі людей самі зібрались за пару годин. Невже за добу політична сила не збере в кілька разів більше? Студентів в Донецьку за 200 гривень агітують поїхати постояти за регіоналів. А вам навіть не треба пропонувати гроші – достатньо забезпечити проїзд і яке-неяке харчування. Ті ж самі студенти з того ж самого Донецьку «зроблять» вам з десяток автобусів.
5. Коли збереться сто тисяч, незважаючи на рішення суду, встановити намет.
Те, що позаминулої ночі робили звичайні люди (збирали кошти, годували інших, діставали гарячий чай), мали робити ви. Я не наївна. Я не думаю, що можливий новий Майдан. Навпаки. Але можна дочекатись 24-го, перевести людей (які мають намір продовжувати стояти на Майдані) в парк Шевченка. Можна виголосити зі сцени з десяток політичних абсолютно однакових промов – про прірву, в яку народ веде Янукович і Азаров. А можна зробити акцію, справді, народною.