«Містер Ніхто проти Путіна». Так, цей Оскар дістався саме Росії
Високого мистецтва не бачу. Але...
«Війни виграють не полководці, а шкільні вчителі»
Владімір Путін
Вивчаю свіжі оскароносні здобутки і сьогодні дійшли руки до «Містер Ніхто проти Путіна».
У нас часто представляли цю роботу як російську стрічку. І, по суті, це чиста правда. Бо зняв росіянин, зняв у Росії, це все про Росію... Вже інша справа - хто йому потім допоміг це все стулити докупи і «продати» так, що це залетіло аж на Оскар. Врешті формально ця стрічка дансько-чесько-німецька... І це, мабуть, має нас трохи заспокоїти.
Головний герой і, по суті, автор, оператор – реальний педагог-аніматор з-під Уралу Павло Таланкін. Він працював вчителем та організатором позакласної роботи в початковій школі №1 шахтарського містечка Карабаш (Челябінська область), був офіційним відеографом школи, вів зйомки усіх заходів, важливих уроків.
Таланкін два роки документував пропаганду в освітньому закладі: фіксував на камеру, як змінюється шкільна програма після початку повномасштабного вторгнення в Україну – «уроки про головне», мілітаристські пісні, костюмовані марширування, стрільби, майстеркласи від вагнерівців... Між ділом неформально спілкувався з дітьми про братів, які вже пішли воювати, з випускниками, яких вже мобілізують, зі своєю матір'ю... Про війну, про ставлення до всього, що відбувається навколо.
Павло зміг виїхати з Росії у 2024 році. Вивозив відеоматеріал на жорстких дисках, розуміючи, що йому загрожує за «дискредитацію армії». Після втечі Таланкін об'єднався з американським документалістом Девідом Боренштейном. Разом вони змонтували фільм. Прем'єра відбулася на фестивалі «Санденс» у 2025 році.
В Україні перемога цього фільму викликала неоднозначну реакцію. І я лише тепер склав свою думку. Високого мистецтва не бачу. Але... Це вже третій випадок за останні роки (після «Навального» та «20 днів у Маріуполі»), коли фільм про злочини Росії отримує головну документальну нагороду. І це добре. Критикувати фільм за фокус на «хороших росіянах» можна, але ця стрічка – також доказ злочинної пропаганди. І це важливо.
Півтори години нам показують, як держава штампує наступних «героїв війни» з дитинства, як клас перетворюють на казарму, уроки - на сеанси пропаганди, вчителів - на проповідників ненависті й покори. Саме тому путінська фраза «війни виграють не полководці, а шкільні вчителі» тут ключова. Війна в їхніх голова вже запрограмована на десятки років наперед. Це дуже банальна для нас, але не для західної аудиторії, оповідь про те, що вбивства починаються не з пострілу, а з брехні в класі від учителя історії. Він має страшний вигляд, обожнює Берію і... перевіряє дітей на вході металодетектором. Врешті саме страшний історик отримує безплатну квартиру як найкращий педагог міста.
Не нас, але західну аудиторію мають також вразити кадри з цвинтаря. Це чорний екран... Автор боявся знімати на камеру події там і записав лише звук: «Артьом, нет, нет, нет!». Ось чим закінчуються «уроки про головне»...
Росія вже звернулася в оргкомітет Оскара та ЮНЕСКО через «нарушение прав детей при создании и распространении фильма «Господин Никто против Путина»... Дійсно, усіх дітей з іменами показують незаблюреними. Виявляється, так можна)
Ну і в мене залишилося етично-риторичне питання до головного героя, якого справді хочуть тепер виставити героєм. Його літня мати трудиться в цій же школі. Таланкіна вже оголосили в місті ворогом, а що тепер робити цій жінці???
Він подумав?