В серцях учасників Революції Гідності звучали слова Лесі Українки
Леся Українка як ніхто, передчувала бурі ХХ століття, що несли загрози, але давали шанс
Коли народ бере нові висоти, він згадує своїх першопроходців. Саме тому на вулиці Грушевського у січні чотирнадцятого на стіні з’явився портрет Лесі Українки в образі берегині барикад. Разом з Шевченком і Франком Леся була символом і оберегом для тих, хто протистояв режиму Януковича. В серцях учасників Революції Гідності звучали її слова: «Сором мовчки гинути й страждати, як маємо в руках хоч заржавілий меч».
Леся належала до вузького прошарку української еліти того часу, який творив саму культурну ауру українства, примножував її та зберігав. Подивіться якось на фото Лесиних батьків з гостями, з дорослими і дітьми. Кожне ім’я – постать майбутньої української визвольної революції. Це – несхитна боротьба за Україну, яку не спинили ні ГУЛАГ, ні голод, ні еміграція. У темні часи вони зберегли і передали нащадкам ідею окремішнього українського національного життя.
Все українське для Лесі було полем боротьби за свободу проти давнього і хижого ворога. Вона чітко сформулювала свою позицію: «Готова хоч в абіссінське горожанство перейти, аби не бути російською підданою. Бо підданства того зовсім не вважаю ні за яку національну ознаку, скоріше – за національне нещастя».
Леся Українка як ніхто, передчувала бурі ХХ століття, що несли загрози, але давали шанс. Легендарна Леся, тендітна фізично і велет духу, додає нам сил у боротьбі за Україну. Без жодного перебільшення, найвідоміша українка усіх часів – це вона, Українка. Вітаю вас, дорогі українці, із 150-річчям від дня її народження.
Слава Україні!