В серцях учасників Революції Гідності звучали слова Лесі Українки

Коли народ бере нові висоти, він згадує своїх першопроходців. Саме тому на вулиці Грушевського у січні чотирнадцятого на стіні з’явився портрет Лесі Українки в образі берегині барикад. Разом з Шевченком і Франком Леся була символом і оберегом для тих, хто протистояв режиму Януковича. В серцях учасників Революції Гідності звучали її слова: «Сором мовчки гинути й страждати, як маємо в руках хоч заржавілий меч».

Леся належала до вузького прошарку української еліти того часу, який творив саму культурну ауру українства, примножував її та зберігав. Подивіться якось на фото Лесиних батьків з гостями, з дорослими і дітьми. Кожне ім’я – постать майбутньої української визвольної революції. Це – несхитна боротьба за Україну, яку не спинили ні ГУЛАГ, ні голод, ні еміграція. У темні часи вони зберегли і передали нащадкам ідею окремішнього українського національного життя.

Все українське для Лесі було полем боротьби за свободу проти давнього і хижого ворога. Вона чітко сформулювала свою позицію: «Готова хоч в абіссінське горожанство перейти, аби не бути російською підданою. Бо підданства того зовсім не вважаю ні за яку національну ознаку, скоріше – за національне нещастя».

Леся Українка як ніхто, передчувала бурі ХХ століття, що несли загрози, але давали шанс. Легендарна Леся, тендітна фізично і велет духу, додає нам сил у боротьбі за Україну. Без жодного перебільшення, найвідоміша українка усіх часів – це вона, Українка. Вітаю вас, дорогі українці, із 150-річчям від дня її народження.

Слава Україні!