Дякую за політичний стриптиз, пане Позняк. Післямова до інтерв'ю «Главкома»

Прочитав інтерв'ю колишнього кандидата в президенти Республіки Білорусь (1994), колишнього голови Білоруського народного фронту (1989-1999) і політемігранта з 26-річним стажем (з 1996) Зенона Позняка.

Згоден з ним з деяких питань. Зокрема, щодо того, що Тихановська, Бабарико, Цепкало – це проекти Москви. Я й сам писав про це.

А далі ті самі наративи, що й у Тихановської: «Якщо не буде розбитий російський ворог тут, то буде дуже важко потім усім». Тобто, за логікою Позняка, розбити російського ворога ціною тисяч життів, людських страждань, руйнувань і забезпечити тим самим майбутнє і собі, і «всім», повинні саме українці, до яких долучилися два батальйони білоруського полку імені Кастуся Калиновського, які й відвідав під Бахмутом 78-річний опозиціонер.

А далі притаманні всій білоруській опозиції нарікання на сувору диктатуру: «Суспільству, над яким стоїть озброєна банда, потрібен час, щоб організуватися, розпочати протест. Два роки тривають жорстокі репресії...» Стоп, пане Зеноне. Ви самі ведете лік узурпаторському режиму з 1996. То де ж були білоруси між 1996 та 2020, коли таких жорстоких репресій не було? Чому не повалили узурпатора, як українці Януковича, якого терпіли 4 роки? Адже – за вашими ж підрахунками – білоруси мали на те, щоб організуватися й повалити узурпатора не 4, а 24 роки.

А далі нарікання на підтримку Лукашенка Москвою (наче Януковича Москва не підтримувала, на засилля російської пропаганди і цікаве зізнання: «Невдоволення владою у білорусів накопичувалося і досягло кульмінації на початку 2020 року. Причина – пандемія Covid-19. Тоді тисячі людей помирали.» А якби не пандемія? І далі терпіли б?

А далі найцікавіше, бо стосується безпосередньо України:

«Ми написали листи і до Верховної Ради, і до МЗС з тим, щоб Україна визнала Білорусь державою, окупованою Росією... Існує вже проект Заяви Верховної Ради про засудження окупації Республіки Білорусь Російською Федерацією. Але поки що це лише проект».

І вишенька на торті: відповідь пана Позняка на пряме запитання журналіста, чи повинна Білорусь сплатити Україні репарації після завершення війни? Ось ця відповідь: «Думаю, що ні. Тому що територія Білорусі окупована. Російський агресор використовує окуповану територію Білорусі для ракетних ударів і нападу на Україну».

Дякую за політичний стриптиз, пане Позняк. Ви нічим не відрізняєтесь від пані Тихановської. У вас одна мета: ви обоє прагнете, щоб Білорусь уникла відповідальності. І хочете змін у своїй країні коштом життів українців, а не ваших «миролюбних» співгромадян.

Я зі свого дошкільного дитинства пам'ятаю жартівливий віршик:

До-ре-мі-фа-соль-ля-сі:

Їхав Штепсель на таксі.

Тарапунька причепився

І безплатно прокотився.

Отак і білоруська опозиція хоче прокотитися.

Але існує міжнародно визнане визначення агресії, сформульоване в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1974 року. Не наводитиму всю статтю 3 резолюції, а лише її пункт g). Отже агресією вважається «дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави».

Це якраз про Республіку Білорусь. І це повинні затямити українські депутати та інші представники української влади, яким білоруська опозиція пропонувала чи пропонуватиме визнати Республіку Білорусь окупованою територією. А потім за нею ще й російські регіони підтягнуться, теж забажають отримати статус окупованих як індульгенцію.

Нагадаю: в серпні 1944 року в Румунії відбувся переворот, і країна з гітлерівської коаліції перейшла в антигітлерівську, влада в Бухаресті змінилася, а румунське військо навіть встигли повоювати проти німців. Однак, це не врятувало Румунію від підписання Паризького мирного договору 1947 року та передбачених цим документом репарацій.

Хто не в курсі, вчіть матчастину.