Дві новини з Німеччини. Однієї я не дочекався

Вищі посадові особи ФРН – федеральний канцлер Олаф Шольц, глава МЗС Анналена Бербок, міністр оборони Борис Пісторіус, міністр фінансів Крістіан Лінднер і міністр внутрішніх справ Ненсі Фезер представили і спрямували до Бундестагу Стратегію національної безпеки. Це, поза сумнівом, дуже важлива подія і тому що такий документ влада ФРН розробила вперше, і тому що головною - або дослівно найсерйознішою – загрозою миру та безпеці Стратегія визначає Росію.

Так, на відміну від панівної в США точки зору, не Китай, а саме Росію. У Стратегії відведено місце як аналізу російського вторгнення в Україну, так і намаганням РФ послабити ЄС і НАТО, дестабілізувати демократії в Європі. Тепер Стратегію має розглянути парламент, але, безперечно, поява цього документу має всі шанси стати визначальним чинником ставлення німецької влади й німецького суспільства до Росії, і певною мірою орієнтиром для інших європейських держав.

Другої новини з Німеччини я, на жаль, не дочекався. Річ у тім, що 70 років тому – 17 червня 1953 року – в соціалістичній НДР спалахнуло перше – до Будапешта-1956 і Праги-1968 – в країнах так званого соціалістичного табору народне повстання проти правлячого комуністичного режиму. Повстання було спричинене неефективним господарюванням і падінням життєвого рівня, що контрастував із рівнем життя у капіталістичній ФРН.

Розпочате у Східному Берліні повстання охопило понад 270 населених пунктів, влада виявилася неспроможною подолати кризу. «Братню допомогу» надав СРСР: дислоковані у НДР радянські війська жорстоко придушили повстання.

Я дуже сподівався, що посольство України у ФРН не промине цієї дати: покладе квіти – хоча б до меморіального комплексу «Берлінський мур» – в пам'ять про жертв радянського (російського) терору, висловить співчуття німецькій владі з приводу подій 70-річної давності.

На жаль, цього не сталося. Тому хочу повторити думку, яку висловив недавно на одному дипломатичному «круглому столі»: Україна повинна ініціювати створення – із залученням кращих вітчизняних і зарубіжних фахівців – Чорної книги злочинів Росії (Московії, СРСР) проти різних країн і народів світу. Щоб ніколи більше.