МЗС Росії знову обосоромилося
«Вибачення» в словнику російських дипломатів відсутнє
Дієслова «обосоромитися» в академічному словнику немає. Його вигадала і вживала моя донька, коли була маленькою. Склала з двох дієслів – осоромитися та обі... ну, ви здогадалися. Я згадав це слово, побачивши на сторінці МЗС Росії допис, присвячений Міжнародному дню солідарності журналістів. Бо й справді, краще не скажеш: обосоромилося.
Дипломатичне відомство країни-агресора використало пам'ятну дату заради однієї фрази: «Катастрофічною є ситуація в галузі свободи слова на Україні. Досі відсутній будь-який прогрес у слідстві з убивств журналістів Анатолія Кляна, Антона Волошина, Ігоря Корнелюка, Андрія Стеніна, Андреа Роккеллі, Олеся Бузини, Сергія Долгова, В'ячеслава Веремія, Павла Шеремета та інших» (переклад з мокшанської мій – С.Б.)
Щодо згаданого МЗС РФ італійського журналіста Андреа Раккеллі нагадаю, що в Італії відбувся суд, який виправдав звинуваченого в цій справі українського нацгвардійця Віталія Марківа. Тому всі питання до італійського суду. Хоча не думаю, що МЗС Росії не в курсі. Просто звичка така – пересмикувати факти й дурити світ. Одне слово, дурисвіти.
Хто такий Олесь Бузина, пояснювати не треба, і якщо МЗС Росії цікавить питання, хто його вбив, думаю, російським дипломатам варто звернутися до суміжників з ФСБ. Щось мені підказує, що спецслужби країни, де мали місце раптові смерті або убивства Юрія Щекочихіна, Ганни Політковської, Пола Хлебникова, Станіслава Маркелова, Анастасії Бабурової та десятків інших журналістів, можуть володіти інформацією і про смерть Бузини.
Повернімося, однак, до укладеного МЗС РФ списку. Оператор російського Першого каналу Анатолій Клян загинув 30 вересня 2014 року під Донецьком. Інші російські телевізійники Антон Волошин та Ігор Корнелюк загинули 17 червня 2014 року під Луганськом унаслідок мінометного обстрілу. Що робили ці журналісти країни-агресора в Україні? Мали акредитацію прес-служби МЗС України? Чи припхалися під час бойових дій на окуповані території знімати картинку для пропагандистських каналів окупантів. Їх убили? То в чому провина України? В тому, що стріляла, опираючись окупантам? А може, вони потрапили під вогонь своїх? Може, їхні смерті були потрібні батьківщині більше, ніж їхні життя?
А от журналістів України та інших країн, убитих росіянами та їхніми донецькими й луганськими маріонетками, МЗС РФ на своїй сторінці не згадує.
До речі, 8 вересня не лише Міжнародний день солідарності журналістів, а й День солідарності міст світової культурної спадщини. Об'єкти світової спадщини ЮНЕСКО в Україні розташовані в Києві, Львові, Чернівцях, Хмельницькій, Одеській, Закарпатській, Івано-франківській областях та окупованому з 2014 року Севастополі. Інформація про те, що Росія вже півроку обстрілює територію України, як і про те, скільки об'єктів культури повністю або частково знищені внаслідок агресії, на сторінці МЗС РФ також відсутня.
А ще 8 вересня Pardon Day, День вибачень. Утім слово «вибачення» в словнику російських дипломатів відсутнє.