Жодного фіаско Путін не визнає
Бліцкриг провалився...
Сьогодні Путін діє за звичним сценарієм: збільшує тиск і піднімає ставки. Сходи ескалації працюють на те, щоб зрештою зглянутися, піти на «компроміс» і лише призупинитися на півдорозі. А півдороги у його розумінні – це зруйнована Україна як плацдарм для подальших агресивних кроків.
Тож Польщі, Балтійським країнам, Молдові і, як мінімум, Швеції з Норвегією і Фінляндією саме час приготуватися до майбутніх загроз Кремля «у зв'язку з провокаціями, що готуються на кордонах РФ». Ну і далі як завжди.
Його завдання – діями і загрозами довести Захід до згоди співіснувати з новим Гітлером на чолі великої російсько-північнокорейської федерації. Зрозуміло, з поступовою відмовою від санкцій, «Північним потоком» та іншими звичними принадами «взаємовигідного мирного співіснування».
Ну а якщо хтось не згоден, то ми йдемо до вас!
Будь-які інші варіанти – визнання фіаско, компроміси, деескалація та інше – наївні фантазії.
Сьогодні головне питання – чи зможе західна політична еліта закрити очі та вуха на геноцид українців, на масові протести простих людей по всьому світу, фактично визнаючи, що всі розмови про демократію, мораль, високі стандарти ЄС та НАТО, про міжнародне право – лише брехня політиків.
Сподіваюся, не посміє!
Але тоді потрібна потужна міжнародна коаліція з відновлення миру. Не з роздачі гуманітарки і регулювання потоку біженців, а саме з відновлення миру, загальновизнаних кордонів і міжнародного права! Потрібен єдиний план дій, а не набір різновекторних передвиборчих ініціатив лідерів різних країн.
Путін воює на трьох фронтах. І ми маємо скоординовано за єдиним планом діяти на кожному з них.
Фронт перший – російсько-український. Дорікнути не можна лише Україні та її Народові, який захищає світ світла від світу темряви, проливаючи кров за загальнолюдські цінності.
Завдання коаліції зробити все (!!!) необхідне, щоб наша країна могла й надалі ефективно протистояти агресору, зазнаючи якнайменших втрат. До того, як спрацюють інші частини загального плану дій. Меню відоме: закрите небо, передача у необхідних обсягах високоефективної зброї, боєприпасів, пального. Якомога швидше!
Фронт другий – санкційний. Заходу час перестати займатися самообманом. Путінський режим має бути демонтований. Інших варіантів немає. Потрібно чітко сформулювати цю мету та задіяти всі можливості задля її досягнення.
НАТО воювати з Росією не можна. Україні ані Кремль, ані Червона площа ні до чого. Отже, треба довести санкції до рівня, який призведе до зміни влади в Москві. Самими росіянами.
Це і буде третім, дуже важливим антипутінським фронтом.
Всі розмови про слабкість внутрішніх протестів в Росії та силу репресивної машини Путіна мають право на існування. Але ці протести – піраміда, яка росте згори вниз. Ще вчора чи не кожного, хто не змирився із кремлівським режимом, можна було назвати поіменно. Сьогодні це вже заповнені площі. Завтра, реагуючи на труни з України та стан холодильника, сформується критична маса.
Для того, щоб це сталося, санкції повинні мати системний характер.
Напрямок перший – російська політична, державна та бізнес «еліти» разом з родинами, а не лише Путін та його оточення. Під санкції мають потрапити:
- вся кремлівська адміністрація;
- повний склад федеральних та регіональних органів законодавчої влади;
- керівники і заступники всіх федеральних та регіональних органів виконавчої влади (по репресивних структурах – до максимально досяжної глибини);
- повний склад псевдосуддівського корпусу людоїдської держави;
- верхівка Банку Росії, всіх держкорпорацій і російських монополій;
- власники і керуюча верхівка ТОП 200 російських компаній та банків, портів, судноплавних, авіаційних компаній, енергетичного сектора.
Логіку санкцій слід змінити. Не треба боятись зачерпнути зайвого. На наступному етапі всі, хто не потрапляє до лав військових злочинців та «кишень» Путіна, за зусилля щодо відновлення миру та демократизації повоєнної Росії можуть претендувати на зняття санкцій. Але це треба заслужити. І про такий підхід Захід має заявити наперед.
Напрямок другий – блокування ВПК, фінансово-банківського та енергетичного сектора, транспортної інфраструктури держави-агресора.
Конструкція путінської Росії має тріщати і сипатися. Що швидше це почнеться, то менше людських жертв і руйнувань буде в Україні, то менше трун повернеться до Росії і то швидше вона зможе розпочати виправляти трагічні помилки своєї історії.
В умовах, коли Державна Дума, Рада Федерації та Уряд Росії, не кажучи вже про Путіна, стали єдиним організованим злочинним угрупованням, російській політичній еліті необхідно починати формувати перехідну структуру влади – умовну Держраду національного порятунку. Завдання цього органу – припинити війну і окупацію всіх територій України та інших держав, забезпечити життєдіяльність своєї країни та її громадян до проведення у найкоротші терміни демократичних виборів.
Дуже важливо, щоб вже зараз від імені міжнародної коаліції з відновлення миру демократичні сили в Росії отримали меседж про підтримку такої ідеї та визнання перехідної структури влади.
Кожна хвилина зволікання вимірюється людськими життями!