Володимир Путін на зустрічі із співробітницями «Аерофлоту». 5 березня 2022 року.
Арсенал «хотєлок» диктатора ніяк не стикується з тим, чого прагнуть українці
Посланці українського президента на чолі з міністром оборони Олексієм Резніковим готуються до чергового, третього, раунду переговорів із представниками країни-агресора. Він відбудеться у понеділок, 7 березня.
Як і в попередні рази, українська делегація добиватиметься від росіян гарантій припинення вогню та бомбардувань насамперед житлових кварталів. У нашому списку також – зняття блокади з окремих міст і відкриття гуманітарних коридорів та евакуація мирних людей.
Натомість росіяни на словах все нібито підтримують, традиційно виступаючи за «мир во всем мире». Та коли справа доходить до діла, обстріли домівок українців ніхто не зупиняє. Така гра в «кішки-мишки» уподібнюється багаторічним розмовам у рамках «мінського процесу». Чим закінчилася ця історія, добре пам’ятаємо – 24 лютого 2022 року російський військовий контингент підло вдерся в Україну. Тому сподіватися на переговори з Росією – це вірити в чудо.
Глухі коридори
На шостий день війни українська влада всерйоз забила на сполох: на сході нашої держави близько 40 тис. людей залишилися без світла та їжі. При цьому ворог не дає дозволу, щоб Україна евакуювала населення.
«Нині складна гуманітарна ситуація на сході держави. Особливо гостро стоїть питання евакуації з Волновахи, Сартани, Таланівки – це місця, де тривають активні бойові дії. Але російська сторона не дає відповіді. Наразі Україна застосувала всі можливі міжнародні інструменти», – наголосив міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.
За день до другої зустрічі україно-російської делегації у Білорусі у міністерстві внутрішніх справ України заговорили про початок геноцидної кампанії з боку Росії. Мовляв, росіяни не дають «зелених коридорів», а намагаються використовувати наших мирних мешканців, котрі хочуть виїхати із зони бойових дій, як заручників та живий щит.
На фоні тривожних сигналів переговорники напрацювали комюніке, зміст якого одразу показував: жодних гарантій, що це ефективно працюватиме. Цитата мовою оригіналу: «Стороны достигли понимания о совместном обеспечении гуманитарных коридоров для эвакуации мирного гражданского населения, а также для доставки медикаментов и продуктов питания в места наиболее ожесточенных боев с возможностью временного прекращения огня на период эвакуации в секторах, где она проводится».
Так і сталося. У суботу, 5 березня режим припиненням вогню у Маріуполі та Волновасі Донецької області протримався трохи більше двох годин. Відритий гуманітарний коридор довелося перенести на невизначений час, оскільки окупант відновив обстріли українських територій.
Водночас у Росії дали власну трактовку цих подій. Каналом для запуску чергових дез було обрано надійну зброю роспропаганди – агентство «Риа Новости». О 10:23 на телеграм-каналі цього ЗМІ вийшло повідомлення з посиланням на ватажка терористичної «ДНР» Дениса Пушиліна. Він стверджував, що «бойовики «Азова» привели в дію вибуховий пристрій у Маріуполі на бульварі Меотиди, під завалами у підвалі до 200 людей, у тому числі діти».
Через годину видання знову процитувало «ДНР»: «українські бойовики перешкоджають евакуації мирних жителів із Волновахи». У наступному дописі ще раз послалися на «ДНР», де заявили: «українські націоналісти відмовилися надати гуманітарний коридор мешканцям Маріуполя».
Фінальним акордом інформаційної картинки з паралельного світу був коментар так званого полковника «ДНР» Едуарда Басуріна. Він попередив, що «Маріуполь може бути звільнено (від кого? Це ж частина України! – «Главком») у ході спецоперації з використанням точкової зброї».
Як бачимо, вийшла стара-нова пісня під російську балалайку, де в усьому винні націоналісти, радикали і «каратєлі». Словом, стандартний набір «страшилок» країни-агресорки.
Путін і дівчата з «Аерофлоту»
Тим часом російський президент Володимир Путін намагається тиснути на українську владу не лише своєю армією. Список його «хотєлок», окрім заявлених раніше, на кшталт «Крим – наш», федералізація, «демілітаризація», «денацифікація» та «нейтральний статус» (без НАТО).
«Наші пропозиції на столі у групи перемовників. Сподіваємося, що вони на це позитивно відреагують», – сказав Путін під час зустрічі з представницями російської компанії «Аерофлот» 5 березня. Сумніви у тому, що така зустріч насправді була, дуже великі. Путін, який не підпускає до себе навіть світових лідерів, просто не міг посадити поруч з собою цілий загін сторонніх людей. Фахівці з телемонтажу стверджують, що нинішні технології дозволяють, використовувати, умовно кажучи, «голограму» Путіна в будь-яких антуражах. І наводять докази, що цього разу все було саме так.
Проте як би там не було, під час «теплої бесіди з дівчатами» лідер країни-окупанта спрощено пояснив всьому світу, які смисли вкладає у поняття демілітаризація і денацифікація. Говорячи про демілітаризацію, Путін сказав, що він повинен розуміти, яке озброєння має Україна і де воно зберігається.
«Перше, що зробили – знищили військову інфраструктуру. Не всю, але частково. Склади з озброєнням, боєприпасами, авіацію, системи ППО. Системи ППО – їхнє знищення вимагає певного часу: їх треба спочатку викрити, потім вразити. Практично цю роботу завершено», – похвалився Путін «успіхами» в Україні.
З денацифікацією – складніше. Тут навіть невибагливій російській публіці потрібно детальніше пояснити, що задумав Путін. Оскільки цей термін історично стосується нацистської Німеччини, до чого тут Україна, яка зазнала найбільших втрат у Другій світовій війні? Та Путін особливо не заморочувався, він на ходу вигадав: у Кабінеті міністрів України працюють радикали.
«Значить, що таке денацифікація? Ось я з колегами західними розмовляв: а що таке, у вас також є радикали. Так, у нас є. Але в нас немає в уряді радикалів. І всі визнають, що там є», – кивнув російський президент у бік України.
Що стосується статусу України, то це питання дуже болісне для Путіна. Адже у 2019 році Верховна Рада внесла зміни до Конституції, записавши стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Про це факт Путін також згадав у розмові з загадковими дівчатами.
Крім цього стало відомо про ще одну країну, яка готова долучитися до зупинення російської агресії. Туреччина може виступитипосередником у переговорах між президентами України та Росії. А вже 6 березня Путін у розмові з Ердоганом «підтвердив» готовність російської сторони до діалогу з українською владою та закордонними партнерами для врегулювання конфлікту. І тут же зауважив: призупинення «спецоперації» можливе лише у разі припинення Києвом бойових дій та виконання добре відомих вимог Росії.
Отже, Росія продовжує триматися за «пуповину», так і не усвідомивши, що її давно випалила війна між колись близькими народами. А після авіаударів по мирних українцях будь-які переговори з агресором втрачають сенс. Тим паче, за російським сценарієм.
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0