Україна під веселі жарти Зеленського йде до зовсім несмішної проросійської диктатури?
Ті, хто не дав Путіну окупувати Україну, мають невдовзі піти під суд разом із реальними корупціонерами?
Не встигла Верховна Рада України ухвалити закон про хімічну кастрацію педофілів, як президент Володимир Зеленський виступив з ініціативою проведення політичної кастрації українських патріотів і де-факто солідаризувався з «кремлівськими чекістами» в тому, що після втечі Януковича Україною правила «фашистська хунта». Такий висновок закономірно випливає зі звернення Зеленського до українців від 11 липня 2019 року.
Ясна річ, прямо про «хунту» Зеленський не говорить. Він лише пропонує «посилити люстрацію». Відповідний законопроект пропонує люструвати всіх осіб, які у період із 23 лютого 2014-го до 19 травня 2019 року обіймали посади президента України, голови Верховної Ради, генерального прокурора, голови СБУ, голів Антимонопольного комітету та Фонду державного майна, голів Державної фіскальної служби та митниці, секретаря РНБО, керівників оборонних підприємств. Люстрацію також пропонується поширити на народних депутатів України і членів уряду цього періоду.
За словами самого Зеленського, до такого рішення його підштовхнуло побачене за час перебування на посаді. «Я щодня спілкуюся з чиновниками різних рівнів і розумію: це – безнадійний діагноз. Біло-сині, червоно-білі, помаранчеві, бордові, рожеві – насправді вони всі однієї масті. Їм усім фіолетово!... Думаю, найменше, що можна зробити зараз, – назавжди позбавити їх усіх можливості брати участь в управлінні державою».
«Фіолетовий» корифей Зе
Можна чи то привітати себе, чи то поспівчувати собі ж: в Україні з’явився корифей усіх наук, а заодно – і найвправніший топ-менеджер. Так сміливо й безапеляційно поставити діагноз усім високопосадовцям узявся б не кожен соціальний психолог, а оцінити їхню діяльність як суцільно провальну – не кожен економіст, політичний аналітик чи військовий експерт. Ба більше: західні політики й аналітики – за всіх претензій до української влади – зовсім по-іншому оцінюють її діяльність, відзначаючи реальні успіхи в багатьох галузях. Але, схоже, «у советских собственная гордость…»
І логіка – теж. Адже, попри корупцію, попри різноманітні «договірняки» на вищих владних поверхах, попри нерідко неефективне використання бюджету і, головне, попри російську агресію й окупацію Криму та частини Донбасу, Українська держава не тільки вижила, а й об’єктивно зміцніла (є динаміка зростання ВВП, золотовалютних резервів, виробництва тощо). Тобто далеко не всі високопосадовці були такими нікчемними, чи не так?
Щодо «фіолетовості» теж можна подискутувати. Принаймні, нестандартна поведінка самого глави держави на недавній нараді у Закарпатській митницідозволяє юзерам соцмереж запідозрити і його багато в чому, в тому числі й у цій «кольоровій» недузі…
І якби ж то все обмежувалося тільки цим!
Проти кого спрямована Зе-люстрація?
Руслан Кошулинський. По 27 листопада 2014 року був депутатом Верховної Ради від ВО «Свобода». У березні 2015 року Кошулинський відправився артилеристом в АТО у складі у 44-ї артилерійської бригади. Проходив піврічну службу на Донбасі в званні старшого сержанта.
Павло Жебрівський. У серпні 2014 року відбув служити добровольцем у зону АТО у званні старшого сержанта. Воював у складі 54-го окремого розвідувального батальйону, брав участь у боях із російськими гібридними силами під Дебальцевим та іншими містами Донеччини та Луганщини. У січні 2015 року був відкликаний з фронту, щоб очолити управління Генеральної прокуратури України з розслідування корупційних злочинів високопосадовців. 11 червня 2015 року призначений головою Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Чільним своїм завданням Жебрівський вважав повернення Донеччини в єдиний український простір.
Андрій Білецький. Депутат чинної Верховної Ради. Створив батальйон «Азов», який став полком спецпризначення. «Азов» під командуванням Білецького зіграв головну роль у визволенні 13 червня 2014 року Маріуполя від проросійських бойовиків, у відбитті наступу російських інтервентів на місто та у контрнаступі на Широкине.
Я назвав тут лише трьох осіб, які потрапляють під оголошену Зеленським люстрацію, а подібних до них десятки, якщо не сотні. Так, гріхи й огріхи можна знайти і в діяльності цих трьох, і в діяльності ряду інших українських патріотів, завдяки яким встояла незалежність України. А у тих, хто розважав російських олігархів і чиновників на корпоративах, цих гріхів немає. Вони – за законопроектом – білі й пухнасті, хоча насправді по вуха у бруді.
Так, суспільство має отримати відповідь на питання, хто особисто не просто здав Крим, а й кинув там напризволяще українських вояків і не вивіз на «материк» матеріальні цінності. Так, хтось персонально має відповісти за Іловайську трагедію та нерідко неефективне командування військами АТО. І за корупцію у військовій промисловості. Але виключно персонально. Бо запропонований принцип колективного покарання – це те, за що, зокрема, вішали нацистських урядовців за вироком Нюрнберзького трибуналу.
У Зеленського були гідні попередники-диктатори
А тепер – головне. Про люстрацію депутатів Рад двох скликань. Понад 110 років прем’єр Російської імперії Столипін, разом з імператором Ніколаєм ІІ розігнавши Державну думу, заборонив усім незгідним з цим депутатам брати участь у наступних виборах і займати владні посади. Втім, за столипінським виборчим законом більшість думи обирав 1% виборців…
Забороняв участь депутатам у політичних процесах і Лукашенко, розігнавши незгідний з його диктатурою Вярхоўны Савет Рэспублікі Беларусь.
Так що у Зеленського були гідні попередники-диктатори.
Та це знов-таки квіточки. Тотальна люстрація всіх чиновників, урядовців і депутатів застосовувалася в європейській історії один раз – у 1945 році після падіння гітлеризму в Німеччині й Австрії. Щодо кількох десятків головних нацистських злочинців – у дуже суворій формі, від страти та довічного ув’язнення до позбавлення громадянських прав на 10 років. Більшість же чиновників втратила на 2-3 роки право бути обраними, а ті, хто зумів довести свою активну участь в опорі режиму, не потрапляли під денацифікацію, хоча могли й бути членами NSDAP.
Натомість президент України пропонує куди жорсткішу процедуру. Ба більше: «Володимир Зеленський наголосив, що цей законопроект дає лише суспільну оцінку діяльності згаданих осіб, і висловив упевненість, що у майбутньому вони отримають і справедливу юридичну оцінку».
Іншими словами, за логікою Зеленського та його команди, в Україні після втечі Януковича правила «фашистська хунта», сумірна з гітлерівським режимом, чи не так? І ті, хто не дав Путіну окупувати Україну, мають невдовзі піти під суд разом із реальними корупціонерами… Що ж, якщо цю логіку розгорнути далі, то вслід за посадовцями й депутатами люстрації та судовим переслідуванням мають бути піддані командири та бійці добробатів, генерали та полковники ЗСУ, які очолювали військові з’єднання, активісти, що допомагали фронту – за «розпалювання братовбивчої війни» та «воєнні злочини». Хотілося б помилитися, але чи не йде країна – під веселі хохми та пробіжки під фонтанами – до зовсім несмішної проросійської диктатури?