Наші втрати. Україна має піти на важливі, але вкрай непопулярні кроки

Питання про наші втрати у цій війні від самого початку було глухо табуйоване. По-перше, щоб не давати зайвої інформації ворогам, а по-друге, щоб українське суспільство остаточно не збожеволіло. Але враховуючи, що війна затягується, доведеться подивися правді в очі.

Загальні російські втрати перевищили 300+ тисяч, з яких, за словами Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, приблизно половина – убитими. Не вірте журналістам і блогерам, які досі не навчилися розуміти зведення Генштабу: втрати – не обов’язково «двохсоті», це і госпіталізовані «трьохсоті», і полонені, і зниклі безвісти. Отже, щонайменше 150 тисяч здохлих ворогів.

За даними електронної Книги пам’яті, точно встановлені імена близько 25 тисяч наших полеглих. Команда оцінює повноту своїх даних у +/- 70%, тож всього на щиті – 30-35 тисяч бійців. Ще 15 тисяч, як нещодавно зазначили у МВС – зниклі безвісті. Будемо відверті, хіба що кількасот з них по війні знайдуться у російському полоні, решта – теж загиблі. Отже, віддали життя за Україну разом 45-50 тисяч.

Співвідношення 1:3 добре відповідає стилю ведення війни обома сторонами. Хороша новина в тому, що внаслідок деградації бойових можливостей російської артилерії та розвитку нашої баланс може ще більше зміститися на нашу користь. Погана – що навіть за такої пропорції у Кремля під рукою все одно більше людського ресурсу, ніж у нас, тож просто перебити їх усіх не вийде. Але знищити усю техніку ворога, щоб йому нічим було підсилювати піхоту – завдання теоретично досяжне. Щоправда, в перспективі кількох років.

В підсумку, Україна має піти на важливі, але вкрай непопулярні кроки, наприклад, мобілізувати 30-річних «студентів». І заштопати діри на кордоні, куди просочилися десятки, якщо не сотні тисяч втікачів, і покарати корупціонерів, які ті дірки поробили. Але хз, що тут важливіше для влади – виграти війну чи наступні вибори.