Путін у ролі Нєвского. Дива російської пропаганди
Чим гірше складатиметься для Росії обстановка на фронті, тим безглуздішою ставатиме її пропаганда
Першого серпня «Медуза» оприлюднила факт появи двох нових методичок Адміністрації президента Росії для ведення історичної пропаганди. Відповідно до цих документів, нинішнє вторгнення в Україну прирівнюється за своїм значенням до хрещення Русі, а Владімір Путін – до Алєксандра Нєвского. 4 серпня стало відомо про третю методичку – присвячену Першій світовій війні.
От моя улюблена цитата:
«Небезпека для Батьківщини і тоді, і зараз така велика, що російський народ бачить для свого порятунку лише одну можливість – згуртуватися навколо національного лідера… з початком воєнних дій Алєксандр отримав повну підтримку і бояр, і пересічних жителів… Весь народ об'єднався навколо постаті Алєксандра Нєвского.
З початком російської спецоперації в Україні соціологічні опитування показують високий рівень усвідомлення національних інтересів та довіру до курсу президента Путіна… Наприклад, активність добровольців, які вступили до лав армії та підписали контракт, діяльність волонтерських груп, а також численні заходи та висловлювання на підтримку ЗС РФ».
«Численні заходи та висловлювання на підтримку» – сльози заважають писати. Якби новгородці так допомагали княжому війську тоді, як сьогодні російські волонтери своїй армії, то шведи уже б доходили до Волги.
В кінцевому підсумку поява таких методичок наочно свідчить про кризу в глибинних шарах російського суспільства. З одного боку, Київ не був «взятий за три дні», і кінця війні не видно, з іншого – мобілізація не оголошена, а винних у провалі не покарано. Отже, легітимність російського вторгнення була поставлена під сумнів і почала вимагати додаткових «підпорок». А оскільки Росія вже нездатна нарощувати воєнну міць для остаточної перемоги (солдатів ще вистачає, а от техніки – не дуже), в хід ідуть пропагандистські інструменти.
Таким чином, «Невський» темник покладає вину на агресивний Захід, Україну представляє його маріонеткою, а вторгнення виправдовує необхідністю випереджувального удару. «Хрещенський» темник легалізує спроби захоплення Києва і як частини «російських земель», і як духовного центру Русі, а звірства російських солдат пояснює боротьбою із українськими нацистами-сатаністами. Ну а темник про Першу світову повторює попередні гасла та орієнтований на майбутнє «закручування гайок» стосовно ліберальної опозиції – мовляв, якщо її не придушити, то вона, як більшовики століття тому, продасть Росію Заходу.
І чим гірше складатиметься для Росії обстановка на фронті, тим безглуздішою ставатиме її пропаганда.