Чому Росія так боїться конфіскації заморожених активів в Європі

Питання конфіскації російських активів в ЄС для України вже стало епічним. Росіяни чинять опір процесу конфіскації оскільки ще мають надію, що не втратять ці гроші, і через те, що побоюються, що за їх кошти Україна може виграти війну. Те що ЄС відклала питання конфіскації на 2026 рік, ніяк не зменшує, а навпаки збільшує цінність цього процесу, і сильно погіршує фінансовий стан РФ.

Найбільш помітний удар по ідеї конфіскації росіяни нанесли у плані Дмітрієва – Віткоффа, якого вже по факту немає. Дмітрієв пообіцяв США, що РФ не буде подавати у суди, якщо заморожені в ЄС активи розподілять між США та РФ та начебто спрямують їх частину на відновлення України (або окупованих українських територій).

Такий крок автоматично запустив механізм тиску США на ЄС, і дехто з європейців заговорив, що «можливо відсутність конфіскації наблизить (читай – примусить) Україну до не зовсім справедливого миру в Європі». Гра Дмітрієва не вдалась, і ЄС відстояла своє право розпоряджатись тим, що заморозила.

Більше всіх здивувала поведінка ЦБР, який чогось пішов з позовом проти Euroclear до російського арбітражного суду. У багатьох викликало питання, як арбітражний суд у Москві може вплинути на Euroclear. А ніяк. Тут слід звернути увагу, що ЦБР побіг в арбітраж ще до обговорення конфіскації як такої, але відразу після того як в ЄС прийняли рішення про вічне блокування резервів ЦБР в ЄС.

Тому чи не єдина мета звернення ЦБР до суду у Москві – просто потягнути зі списанням резервів. У ЦБР у лютому-травні буде щорічний аудит, і якщо не буде позову, то по факту конфісковані активи доведеться списати, після чого ЦБР даватиме пояснення у Держдумі та розповідатиме про інші заморожені, але не списані активи.

Інша причина з якої ЦБР не хоче списувати заморожені безстроково активи – небажання розкривати точну суму заморожених активів у країнах G-7. ЦБР на минулому тижні ЦБР настояв на тому щоб засідання у болтному арбітражі вели у закритому режимі.