Що не так з підрахунком збитків від російської окупації
Про сумні підрахунки та про монетарний оптимізм
Із сумом продивляюсь фотоматеріали та відео зі звільнених міст та селищ Харківської області, де багато пошкоджених будівель, транспорту, розграбовані склади, багато новин про закатованих Українців.
По суті, ці новини мало чим відрізняються від новин з міст Буча та Ірпінь.
Але в мене виникає логічне питання: як ті установи, які рахували збитки, знали про масштаби руйнувань на окупованих територіях? Насправді об’єктивно щось підрахувати можна тільки після повного звільнення території України.
Думаю, що тільки прем’єр або РНБО мають моральне право озвучувати збитки, тому що в них акумулюється весь комплекс даних. І то, варто тричі акцентувати увагу на тому, що це попередні дані, які можуть бути відкориговані. При цьому, калькуляцію збитків населення та бізнесу варто вести з 2014 року.
Оптимізм викликає швидке просування ЗСУ, коли разом із тисячами кілометрів де-окупованих територій, ЗСУ нам повертає контроль над валовим продуктом, який вироблявся на цих територіях. Можливо це не ті цифри, які були до війни через руйнування і розкрадання ордою, але після де-окупації в економіку повертаються споживачі товарів та послуг, а з ними на звільнені території повертається гривня.
Коли ж почнуть повертатись великі міста, які окуповані з 2014 року, Херсонщина та Крим, а я вірю, що це відбудеться, то «товарне наповнення гривні» може помітно зрости.
Наскільки сильно це буде впливати на темпи інфляції чи на валютний курс – сказати складно. Скоріш за все, це буде залежати від економічного стану, в якому до нас перейдуть наші території, і від швидкості просування ЗСУ. Але позитивна тенденція вже чітко вимальовується в формі розширення авуарів обігу гривні до свої законних кордонів.