Гаранти безпеки чи селфі-поліція?

Розслідування у справі патрульного поліцейського Сергія Олійника, якого підозрюють у навмисному вбивстві пасажира резонансного BMW, стало предметом широких публічних дискусій. Щораз тема обростає новими деталями щодо особи правоохоронця, його біографії, минулих «гріхів» і т.д. В соцмережах активізувалось ціле співтовариство «експертів», знань яких у сфері балістики могло б вистачити для формування професійної бригади снайперів для АТО. Словом, наявні всі подробиці, окрім єдиних – конкретних результатів професійного слідства.

Оскільки цей інцидент, безумовно, «підмочує» репутацію новоствореної поліції і заважає зміцненню довіри до неї з боку суспільства, подібне затягування у справі є неприпустимим. Це далеко не в інтересах всієї правоохоронної системи, тому під черговим ударом ризикує опинитися не тільки Нацполіція, а й прокуратура, суд, служба внутрішньої безпеки тощо. Міжвідомча війна в таких питаннях не може бути виправданою за жодних обставин, тим більше, за умов, коли рейтинг правоохоронців у суспільстві близький до нуля.

Ефект від зазначеної справи в будь-якому разі буде тривалим і серйозним за наслідками. Враховуючи те, що ця справа перша в нових умовах і резонансна за відгуками, ухвалене в ній рішення стане важливим прецедентом для подібних випадків. Інакше кажучи, алгоритм розслідування та вироку у справі Олійника буде своєрідним шаблоном для усіх подібних справ у майбутньому. Даний прецедент визначатиме міру і спосіб відповідальності поліцейських за дії, вчинені в екстраординарних ситуаціях. І справа далеко не тільки у процедурних аспектах проблеми.

Стосунки громадянського суспільства і правоохоронної системи, яка є втіленням права держави на монопольний примус, в жодній країні світу не є простими. Ба більше, чим краще в державі розвинені демократичні традиції, тим вищі вимоги і настороженість громади до поліцейських. Тому досягти рівноваги, за якої блюстителі правопорядку зможуть ефективно виконувати свої професійні обов’язки і водночас не порушуватимуть базові права громадян – непросте завдання навіть у межах досконалих правових систем. Адже поліцейський для запобігання злочину часто вимушений діяти дискреційно, тобто виходячи із конкретної ситуації. Відтак сьогодні, по суті, вирішується питання, чи зможе нова поліція дієво і впевнено гарантувати безпеку громадян, чи, притлумлена жорстким рішенням суду, виконуватиме декоративні функції, панічно боячись застосувати силу у виправданих рамках.

Так чи інакше, все залежить від об’єктивного і професійного розслідування. І першим, хто має бути зацікавлений у забезпеченні такого, є українське суспільство. Адже від його уваги і контролю залежатиме міра захищеності його власної безпеки.