Справедливість без насильства, або як розбиратися з «Інтером»

Нещодавні події довкола телеканалу «Інтер», безумовно, сколихнули українську громадськість. Звісно ж, існують як і прихильники, так і супротивники підпалу його будівлі та її подальшої блокади. Але, з огляду на розмах ситуації, можна зробити висновок, що значна частина населення, на жаль, не намагалася детально розібратися в наявній проблемі, і, формуючи своє ставлення до неї, слідувала виключно загальним фразам і аргументам, які активно розповсюджуються окремими особами.

Перш за все, варто розуміти, що сам акт підпалу є злочином, а тому його організатори повинні відповісти за власні дії згідно чинного законодавства України. Симпатизанти цієї акції, ті, хто вважає, що канал «отримав по заслугам», апелюють до  його «проросійськості». Якоюсь мірою з цим можна погодитися (особливо в контексті останніх фактів щодо його окремих працівників). Але в той же час слід розуміти, що ми, будуючи європейське суспільство, повинні чітко розмежовувати мораль та закон. Власне проблема й полягає в тому, що дана ситуація оцінюється з позицій «добро-зло», а не «легально-нелегально». Відповідно, підпал став закономірною дією, яка була спрямована на те, щоб подолати «зло».

Та паралельно варто розуміти – така акція, безумовно, зашкодить міжнародному іміджу України. Не лише з позиції того, що вона зайвий раз продемонструвала невміння вирішувати конфлікти у конвенційний спосіб, а й з огляду на те, що західні партнери розцінять ці події як утиски одного з найбільш фундаментальних прав людини – свободи слова. Дана ситуація може негативно вплинути на процес подальшої євроінтеграції України. Перш за все, це стосується надання безвізового режиму. Також слід звернути увагу на те, що активно «розкручується» аналогія з провокативним підпалом нацистами будівлі Рейхстагу 27 лютого 1933 року. У такий спосіб окремі проросійські елементи намагаються «підтвердити» вже старі кліше про «хунту», «бандерівців» і т. і. Саме тому підпал будівлі телеканалу «Інтер» дає додатковий привід Росії дискредитувати Україну як у межах свого суспільства, так і під час мирних переговорів по Донбасу.

Таким чином, дана ситуація засвідчує не лише невміння вирішувати конфлікти у правовій площині, а й те, що окремі сили цілеспрямовано сприяють його переведенню у сферу моралі задля досягнення своїх цілей шляхом підбурювання народних мас. Це, безперечно, є небезпечною тенденцією, яка може звести нанівець значну частину попередніх напрацювань у процесі євроінтеграції.