Антиглобалізаційний «колумбопад»: як Covid змінив наш світ

Лише за останні сто років, що є доволі незначним відрізком часу, людство шаленими темпами перейшло від індустріальної доби до сучасної інформаційної ери.

Якщо ще на початку минулого століття світове співтовариство було досить фрагментованим, коли лише розвинуті й великі держави мали можливість скористатися благами науково-технічного прогресу, що був однією з головних причин пришвидшення глобалізаційних процесів, то вже у наші дні останні поглинули усі регіони планети, діставшись навіть найвіддаленіших місць.

Вплинуло це і на політичний вимір. Адже світові гравці, все більш поглинені глобалізацією, почали не лише сильніше впливати один на одного, а й великою мірою бути узалежненими один від одного, глибше взаємно інтегруючись й вже не уявляючи порядок речей, що мав місце у минулому.

Однак, як показали останні події, пов’язані, перш за все, зі спалахом наприкінці грудня 2019 року коронавірусної хвороби Covid-19, світ ще не пройшов тієї точки біфуркації, коли глобальні процеси стали б невідворотним явищем. Як швидко на наших очах нації почали ізолюватися одна від одної, з супровідними цьому процесу закриттям кордонів, припиненням різного роду транспортного сполучення, масовими карантинними заходами тощо. Подібної ситуації світ не бачив вже давно. А у такому глобальному масштабі — це взагалі безпрецедентний випадок.

Цілком зрозуміло, що значні економічні втрати та сповільнення політичних процесів як таких стали не надто до вподоби тим чи іншим суб’єктам. Пошук винних став чи не задачею №1. І мова не лише про конкретну країну, на кшталт Китаю, де, власне, й виникла інфекція коронавірусу. Феномен глобалізації — ось головний «ворог», що нерідко звинувачується певними індивідами або силами у розповсюдженні пандемії.

Не секрет, що фінансових збитків зазнають не лише держави, а й найменш незахищені верстви населення в кожній окремо взятій країні. І США не стали виключенням. Навіть попри ухвалення Сенатом пакету надзвичайних фінансових стимулів для боротьби з коронавірусом та мінімізації збитків для економіки у розмірі $2,2 трлн проблема все ще залишається.

Не могли не відобразитися карантинні заходи й на моральному та психологічному самопочутті багатьох людей, що опинилися в самоізоляції у власних помешканнях, без можливості не лише комунікувати між собою (мається на увазі «живе» спілкування), а й навіть виходити, без поважних причин, за межі свого житла.

Реакція на останні події у Сполучених Штатах Америки, а саме на факт загибелі 25 травня 2020 року в Міннеаполісі афроамериканця Джорджа Флойда від рук білого поліцейського — може бути частиною проблеми, спричиненої як самоізоляцією громадян, так і пошуками причин проблеми, яка змінила звичний для людей спосіб життя. Масові вуличні акції протесту, акти мародерства та вандалізму, сутички з правоохоронними органами — далеко не повний перелік тих подій, які останніми тижнями відбувають не лише на території США, а й у деяких інших країнах світу.

Дійшло до того, що і в Америці, й у Великій Британії, і в Бельгії почалися власні «ленінопади» (термін, що описує подібне явище в Україні) або «колумбопади», а саме демонтажі або повалення пам’ятних скульптур історичним постатям, які асоціюються з історією рабства та колоніалізму. Приміром, у США протестувальники повалили чи пошкодили кілька статуй Христофору Колумбу (1451 – 1506) — італійському мореплавцю й першовідкривачу Нового світу, з якого почався процес колонізації Північної і Південної Америк, що став передвісником, або першим етапом, світової глобалізації.

Враховуючи, як було сказано вище, існування факту посилення антиглобалізаційних настроїв як реакції на поширення коронавірусу, від якого американські громадяни постраждали чи не найбільше, можна припустити, що не лише расизм чи рабовласництво стали причиною зазначених подій. Вбивство Флойда було лише своєрідним тригером, який вивів людей на акції непокори у різних куточках країни. І саме пам’ятники видатним діячам стали об’єктами ненависті з боку розгніваної громадськості.

Не виключено, що це може бути лише першою хвилею подібних антиглобалізаційних тенденцій. COVID-19 змінює, якщо вже не змінив, наш світ. Особливо на рівні людської свідомості. Вірогідно, відбуватимуться і інші події, що будуть слідувати за «колумбопадом». З великою імовірністю, саме супротив подальшій глобалізації можна буде між рядків прочитати у кожному окремо взятому випадку.

З виниклої ситуації дуже вміло можуть скористатися різноманітні політичні партії та реакційні рухи, які в своїй основі сповідують націоналізм або антиглобалізм (нерідко і те, і інше). Й будь-які виборчі процеси, що співпадатимуть у часовому проміжку з кризою, спричиненою Covid-19, може привести їх до влади в тій чи іншій країні.

Для України зазначене може бути викликом. Адже, якщо, приміром, в країнах Європи значно посиляться антиглобалізаційні настрої і якщо це стане приводом для взяття важелів управління силами, за якими стирчать вуха недружніх по відношенню до нашої країни держав, — українці постануть перед доволі серйозною проблемою, пов’язаною з безпекою власного суверенного існування.

Фактично, коронавірус, навіть попри те, що останній не задів у плані рівня захворюваності Україну в такій мірі, як, приміром, США, Китай, Бразилію, країни Західної Європи, все ж пандемія, у геополітичному сенсі, може зіграти злий жарт саме з Україною.

У будь-якому випадку, можна констатувати, що світ деформується. Можливо вже безповоротно. Події, що на наших очах розгортається в різних куточках земної кулі, включно з хвилею «колумбопаду», можуть бути першим чітким індикатором настання нової епохи — періоду, коли антиглобалізм, спричинений коронакризою, стане для багатьох своєрідною «панацеєю» або «рятівним колом».

І чим довше зазначене триватиме, тим прихильників протидії глобалізації щоразу більшатиме. А це може призвести як до нових актів насилля на вулицях міст, так й до приходу до влади сил, що не є дружніми ані по відношенню до сучасної цивілізації як такої, ані до Української держави зокрема.