Боже, яке ж це щастя − наступні вибори
До третьої річниці обрання Зеленського президентом України
Раптом я подумав, про наступні після нашої Перемоги вибори.
Звісно, мені, як завжди, не байдуже буде, за кого голосувати, і я свідомо та зважено зроблю свій вибір. Але вперше за всі ці роки у мене не буде страху неминучої катастрофи, якщо більшість співвітчизників проголосує не так, як я.
Я, навіть, передчуваю цей кайф – голосуєш, за кого хочеш, не підраховуєш варіантів, коли треба будь-що голосувати за якогось Х, щоби не пройшов ще гірший У. А може, політики колись (не через століття!) нам подарують можливість вибирати між реальними правими та лівими, «зеленими» і «технократами»?
І не буде партій «за адін народ» і «професійних патріотів» – теж. А якась новітня партія регіонів буде реально партією українських регіонів з відповідною програмою щодо регіональної політики – і нічого (нічого!) більше.
А ще – не треба буде більше зважувати ступінь «промосковскості» кандидатів, бо таких в бюлетені бути не може в принципі, з природніх причин, як, скажімо, у липні не може піти сніг.
Боже, яке же це щастя! Коли там у нас наступні вибори?