Мертві наші предки також встали проти орди

Український поет Наум Тихий (1922 – 1996)

Ворог згине – не «як роса на сонці» – а захлинувшись своєю ж кров’ю і своїм лайном

Вірю, що й Мертві наші, Предки наші встали проти орди. І тому на ворога чекає лише одне: він згине – не «як роса на сонці» – а захлинувшись своєю ж кров’ю і своїм лайном. Заради цього ми, українці, все витримаємо.

Вірш мого батька, українського поета Наума Тихого (1922 – 1996), саме про це. Написано у 1994-му.

Ми стоятимемо, Тату, до самої нашої і твоєї Перемоги.

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Не православний, я за тебе ревно

Своєму Богові молюсь, Вкраїно.

Тяжка година вкотре (вкотре!) знову

Тебе спіткала, й злигодні твої

Мені нестерпно крають душу, мамо.

Я змалку так зову тебе, бо змалку

Удячним серцем матернього лона

Тепло щедротне убираю й вірю,

Що я в сім'ї не пасинок у тебе.

З колиски ти свою крилату мову

Дала мені; з твоїх джерел бездонних

Я пив і п’ю снагу; твій віщий дух —

Життя мого осердя, Україно.

І я благаю Бога, щоб відринув

Від тебе ворогів підступну зграю.

Нехай заціпить їм роти погані,

Що підло вергають хулу на тебе!

Нехай захланні, загребущі руки

їм смертною судомою покорчить!

А ти — щоб знов на дужі ноги встала,

А ти — щоб знов свої міцні рамена

Розправила, нікому не підвладна,

Державо — радосте моя й опоро!

О Барух Адонай*, всеможний Боже,

Шанобно навколінки ставши, руки

До Тебе простягаю у надії,

Що Ти мою молитву щиру приймеш.

Дай вражі заміри зірвать Вкраїні!

Дай сили відродитись Україні!

Дай щастя їй, єдиній і довічній

Моїй любові!

• Звертання до Бога в іудейських молитва