Після війни зовнішньої нас чекає війна внутрішня
Наша тисячолітня війна – це війна ідентичностей
Виявляється дехто захищає Булгакова і всі огидні наслідки російського колоніалізму, бо бач виступає проти совка.
Насправді, декомунізація це лиш перший крок до деколонізації.
А «рускій язик» – це головний маркер колоніалізму.
Тому його з таким остервенінням захищають нащадки окупантів і тримаються зломлені і перемелені імперією «івани непомнящі родства».
Для одних язик і імперська псевдокультура – це ознака колоніальної вищості, причетності до верхівки колонізаторів, під якими прапорами вони б не виступали.
А для блудних синів, що зреклися себе це хоч якесь оправдання, що не дарма продали душу в рабство чорту.
Але навіть ті, хто рвуть глотку і верещать язиком, що вони «теж-воюють» проти Путіна і тому мають права агресивно захищати свою колонізаторська та українофобську сутність, мають знати – індульгенцій не буде.
Наша тисячолітня війна – це війна ідентичностей.
Простору Мови, Свободи, Правди, Волі і Сили.
Проти чорної діри рабства, брехні, нахабства, безкультур‘я на язикє.
Війна нікому не дасть індульгенції.
Хто захоче жити в Великій Україні має сприйняти (повернутись) до української ідентичності.
Кому не подобаються наші вишиванки і витинанки, історія і література – світ широкий.
Але острівка російського колоніалізму тут вже ніколи не буде. І не марте.
І не сичіть у передсмертних агоніях.
Моя Україна Буде!
А вас ні.
Лиш купи смердячого гною плакальщиків за булгаковими і часами коли ви тут панували.
Так більше не буде…
Ви дуже довго насолоджувалися нашим терпінням і нашою світлою стороною.
Але навіть у терплячих терпець уривається.
Тому любіть Україну, українську Україну або збирайте валізи.
Тим паче для перекотиполь вітчизни не існує…
П.С. Переконаний що після війни зовнішньої нас чекає не менша війна внутрішня.