Після війни зовнішньої нас чекає війна внутрішня

Виявляється дехто захищає Булгакова і всі огидні наслідки російського колоніалізму, бо бач виступає проти совка.

Насправді, декомунізація це лиш перший крок до деколонізації.

А «рускій язик» – це головний маркер колоніалізму.

Тому його з таким остервенінням захищають нащадки окупантів і тримаються зломлені і перемелені імперією «івани непомнящі родства».

Для одних язик і імперська псевдокультура – це ознака колоніальної вищості, причетності до верхівки колонізаторів, під якими прапорами вони б не виступали.

А для блудних синів, що зреклися себе це хоч якесь оправдання, що не дарма продали душу в рабство чорту.

Але навіть ті, хто рвуть глотку і верещать язиком, що вони «теж-воюють» проти Путіна і тому мають права агресивно захищати свою колонізаторська та українофобську сутність, мають знати – індульгенцій не буде.

Наша тисячолітня війна – це війна ідентичностей.

Простору Мови, Свободи, Правди, Волі і Сили.

Проти чорної діри рабства, брехні, нахабства, безкультур‘я на язикє.

Війна нікому не дасть індульгенції.

Хто захоче жити в Великій Україні має сприйняти (повернутись) до української ідентичності.

Кому не подобаються наші вишиванки і витинанки, історія і література – світ широкий.

Але острівка російського колоніалізму тут вже ніколи не буде. І не марте.

І не сичіть у передсмертних агоніях.

Моя Україна Буде!

А вас ні.

Лиш купи смердячого гною плакальщиків за булгаковими і часами коли ви тут панували.

Так більше не буде…

Ви дуже довго насолоджувалися нашим терпінням і нашою світлою стороною.

Але навіть у терплячих терпець уривається.

Тому любіть Україну, українську Україну або збирайте валізи.

Тим паче для перекотиполь вітчизни не існує…

П.С. Переконаний що після війни зовнішньої нас чекає не менша війна внутрішня.