Деблокада портів. Яку ціну ми маємо заплатити
Україна без доступу до портів приречена на поступове угасання
Ми у другому етапі війни, яка почалася не 24 лютого 2022 року, а 20 лютого 2014-го. Будь-яка інша трактовка цієї війни є беззмістовною спробою увести вбік від неприємної реальності. 2014 року втрачено Автономну республіку Крим, місто Севастополь та ОРДЛО, включно з Донецьком і Луганськом. Станом на 24 лютого внаслідок війни було втрачено 7% території держави, станом на сьогодні вже понад 20%.
Отже, за три місяці другого етапу війни втрати території втричі більше, ніж за попередні вісім років. Чи це критично? Так, зараз ситуація набагато гірша, адже другий етап війни є набагато кривавішим і брутальнішим, ніж перший. Тільки втрати цивільних убитими можуть скласти цифру понад 50 тисяч.
Ворог отримав доступ до стратегічних запасів питної води в окупований Крим, втрачено більше 10% промисловості та критично важливі землі Херсонщини. Крім того, державу повністю відрізано від узбережжя Азовського моря та на понад 80% від Чорного (враховуючи берегову лінію Криму).
Україна це морська держава і без доступу до портів ми приречені на поступове угасання. Тому завданням цього етапу буде видавити ворога з території Херсонської, Миколаївської, Запорізької та Донецької областей.
Нам потрібне море! Ціна, яку ми за це заплатимо, буде страшною. І в цифрах економіки, і людських життів. Краще знати жорстку правду, аніж жити небезпечними ілюзіями швидкої перемоги. Перемога буде, але не зараз. Війна буде тривалою.