Хто винен у скандалі з е-деклараціями?
Кожна сторона звинувачує іншу і ніхто не хоче визнавати свої помилки та погоджуватись на компроміс
1. Деякі окремі популярні антикорупціонери. Вони вирішили монополізувати право на боротьбу з корупцією (тільки ми є правильними борцями). Застосовують низькі стандарти аргументів (звинувачують на емоціях, а не фактах, ігнорують презумпцію невинності). Не поважають право інших на іншу думку (атакують тих хто не вважає боротьбу з корупцією єдиною
Найважливішою реформою). Поводяться як шоу бізнес (ефіри, скандали, постійний хайп та драма). Адвокують екстремальне декларування (декларувати мають всі держслужбовці і все що тількі можна і постійно і публічно).
Результат - дискредитація антикорупційного руху в очах частини суспільства та зменшення суспільної та експертної підтримки. Також, створення ворогів серед великої частини бюрократії та влади, навіть тих хто не є корупціонерами.
2. Деякі офіцери міжнародних донорів та організацій. Вони підтримують екстремальне декларування та фінансують деяких окремих антикорупціонерів, які поводяться дуже странно.
Результат - певна делегитимізація цих організацій та окремих офіцерів серед частини суспільства та експертного та політичного середовища. Створення підгрунття для зайвих конфліктів в суспільстві та між міжнародними організаціями, урядами та Украінською владою.
3. Українська влада, особливо депутати, президент, та прем‘єр. Вони постійно розповідають як вони хочуть вирішити проблему з е деклараціями, але насправді роблять протилежне. Найгірше, що вони керуються бажанням помсти до деяких окремих антикорупціонерів з пункту 1, але всі це розуміють. Це делегетимізовує владу і зменшує її суспільну підтримку.
Результат - боротьба з корупцією не дуже відбувається (чи сталось щось з головою однієї партії чи одним заступником голови адміністрації за не декларування членів сім’і, коханців та коханок з якими вони живуть? Ні!), влада втратила в підтримці та ще раз посварилась з іноземними донорами та урядами, антикорупційних рух зменшив свою легітимність, а порядок денний перейшов від боротьби з корупцією в вищій влади до декларацій активістів. Звичайно, кожна сторона звинувачує іншу і ніхто не хоче визнавати свої помилки та погоджуватись на компроміс.