Чим ризикує Україна, відводячи війська з пілотних зон

Я вважаю, що бойовики будуть продовжувати спроби дестабілізації. Ми чекаємо провокацій на розведених ділянках, причому бойовики будуть нахабно робити свою справу з тим, щоб потім звинуватити в порушеннях Збройні сили України, якщо буде хоча б найменший прецедент.
Я не вірю в розведення сил у трьох пілотних зонах і не бачу в ньому сенсу. Ризик втратити пілотні зони після розведення сил я б оцінив у 150, а може навіть в 200 або 900 відсотків. Я думаю, що ворог їх спробує зайняти, і нам, швидше за все, доведеться вибивати його звідти. Тоді це буде взагалі нікому не потрібна кров.
Цей відвід сил, я вважаю, нам абсолютно не на руку. Люди, що проживають в населених пунктах, які залишаються в так званій сірій зоні, деморалізовані. Адже там немає ніякої влади, там неможливо отримати послуги. На відміну від визволених територій, де українська влада реально сильна – працює з населенням з головних моментів, не дає взяти реванш сепаратистам, попереджує спроби дестабілізації. А тут, виходить, що ми цим розведенням заводимо частину населення в зону безвладдя, залишаючи людей без нашого захисту. Це дуже погано і дуже негативно.
Що стосується моєї оцінки перспектив Мінського процесу в цілому, то давайте згадаємо візит панів Штайнмайєра і Еро, які приїхали в Україну з тим, щоб заявити: «Давайте зробимо мир, як Володимир Путін хоче реалізувати Мінські угоди, - проведемо вибори, а потім вже виведемо російські війська».

Бойовики вже провели так звані «праймеріз», для того щоб показати – «Ось, дивіться, відбулися праймеріз. Нічого страшного в зв'язку з тим, що росіяни з автоматами бігають, і кордон не під українським контролем, не сталося. А значить, давайте проводити вибори».
Тобто вони демонструють якісь а-ля поступки, а-ля розсудливість у переговорному процесі у складі мінських груп, що от «ми йдемо на якісь угоди, а українська сторона не хоче нас слухати, і не хоче проводити вибори, брати на себе фінансування ОРДЛО, так, як цього хочемо ми, для чого, власне, ми все це і затівали». Я вважаю, що в тому ж дусі буде тривати залякування, продовжуватимуться провокації, буде продовжуватися дипломатичний тиск. В такій ситуації Україні, як завжди, залишається одне: бути готовою до наступу і всіляко демонструвати цю готовність.
Тому я вважаю, що нашому військово-політичному керівництву немає сенсу йти з раніше заявлених позицій: вибори згідно українського законодавства після повного виведення російських військ і техніки і отримання контролю над кордоном.