Путін із задоволенням пішов би з Донбасу. Що йому заважає

Ватажок донецьких бойовиків Олександр Захарченко може повторити шлях свого луганського «колеги» Ігоря Плотницького, який залишив «посаду» минулого тижня. У Кремлі розглядають кілька варіантів, одним з яких є об'єднання так званих «республік», а Володимир Путін готовий піти з Донбасу, але не знає, як зберегти при цьому обличчя. 

Що чекає на Захарченка

Історії відомі, напевно, поодинокі випадки, коли зрадники доживали до щасливої й ситої старості. Що стосується фігурантів російської агресії на Донбасі, то маємо вже достатній кейс підтверджень того, що від карми не втечеш навіть на території держави, де був завербований. Орли з Луб'янки та фанати «Новоросії» ліквідували «Бетмена»-Бєднова, «Призрака»-Мозгового, «Соплю»-Дрьомова, «Гіві»-Толстих і безліч невідомих польових «командирів» колабораційних формувань з прізвиськами замість прізвищ. На території Росії в утиль як непотріб були відправлені Жилін з Болотовим.

Путіну не потрібні ідейні ідіоти, які ратують за приєднання до Росії, і цінні свідки для Гааги. Така ж доля уготована маріонеткам Плотницькому і Захарченку, виконавцям наказів окупанта, які достатньо накралися. Поки Кремль в’ється вужем в Мінському форматі, у них є імунітет. Плюс в Захарченка є кумівство з ідеологом кровопролиття на Донбасі громадянином Владиславом Сурковим (помічником президента РФ Владиславом Сурковим, - «Апостроф»).

Його можуть «розіграти» як і Плотницького. Зрозуміло, що в разі заварушки з переділом влади в ОРДО, спецслужбам доведеться діяти креативніше, ніж у Луганську – треба враховувати додаток до імунітету зрадника.

Тобто сценарій повалення Захарченка можливий. Можна сміливо називати того, кого йому виставлять на противагу. Це колишній співробітник спецслужб України, теж зрадник – Олександр Ходаковський, який на своїй сторінці в Facebook вже висловив готовність. А номінальним главою, маріонетковим керівником стане хтось третій за сценарієм окупованих районів Луганської області.

Реалізація такого сценарію в ОРДО означає посилення позицій спецслужб РФ у Кремлі, плюс серйозний бонус до зарплати у вигляді «плюшок» і «ніштяків» – від контрабанди і дерибану всього, що поставляється з РФ.

Об'єднання ЛНР і ДНР

Ця ідея не нова. Причина її виникнення банальна – оптимізація ресурсів.

Інше питання, що таким чином порушуються ігри в «державність», які РФ намагається нав'язати західному глядачеві. Нівелюються псевдовибори, подані як виявлення волі місцевих жителів, і в підсумку – повноцінна хунта, що прийшла до влади в результаті військового перевороту, і гауляйтер, призначений країною-агресором.

А внутрішньовидова боротьба за вплив у оточенні Путіна навряд чи вплине на ситуацію. Як би челядь не била лоби на Донбасі, відповідати за все доведеться військовому злочинцю Путіну. Незручні питання будуть задавати нерукопожатному царю, а не лампасоносним гебілам.

Тим більше, що Путін до виборів у березні 2018 уникатиме загострень. Він би із задоволенням вже пішов з Донбасу. Але поки не виходить зберегти обличчя. Тобто заморозити конфлікт на Донбасі за прикладом Придністров'я і Абхазії, домогтися зміни санкцій і визнання Криму російським.

Це занадто потужна «хотілка» для 21 сторіччя. Тому в запасі є кілька варіантів сценаріїв зі спробою ухилитися як від виконання Мінських угод, так і від виконання домовленостей за підсумками зустрічей Суркова з Волкером, які, я сподіваюся, таки будуть.

Військовий сценарій на Донбасі

Все впирається в дипломатичне вирішення питання, оскільки за усталеною міжнародною практикою на агресора спочатку діють всіма можливими методами примусу до миру.

Росію вже дотискають санкціями. Цілком можливо, що дотиснуть. Це дозволить уникнути великого кровопролиття. Адже в разі воєнного шляху розв'язання проблеми агресор кине в бій потужне угрупування регулярних військ РФ, що дислокуються біля неконтрольованої нами ділянки російсько-українського кордону.