Колесніченку «іноді краще жувати, ніж говорити»

Треба розуміти тяжку працю «говорящих голів» Партії регіонів. Шановним панам Чечетову, Колесніченку, Олійнику й сотоваріщам постійно доводиться озвучувати все дурніші версії, аби відбілити Партію регіонів та владу. Кілька днів тому на «Главкомі» вийшло надзвичайно пізнавальне інтерв’ю головного регіонала Тернопільщини Ореста Муца. Шановний пан роздумував про перспективи балотування по округу в області Дмитра Фирташа і переконував, що Партія регіонів фінансує «Свободу». Можливо, змолов дурницю. Але кому за це віддуватися: Чечетову і Коленсіченку, які видумували найнеймовірніші відмазки, аби спростувати інтерв’ю Муца. Смішно.

Але ще кумедніше виглядають спроби «говорящих голів» дезавуювати вчорашню розгромну резолюцію Європарламенту щодо політичних репресій в Україні. Парламентарі виробили узгоджений документ, в якому назвали речі своїми іменами: щодо неадекватного утримання під вартою Луценка, обмеження Тимошенко на пересування, ангажованості українських судів та багатьох інших українських реалій. Насправді, нічого нового ми не почули і не прочитали, всі ці зауваження перекочовують з однієї резолюції в іншу, про це заявляють в ПАРЄ, в Єврокомісії, і ось тепер на це вказали в законодавчому органі Європейського Союзу.

Визнавати свої помилки українська влада та Партія регіонів не можуть в принципі, а тому не видумали нічого іншого, як вигадати геніальну за своєю неадекватністю версію: розгромну резолюцію щодо України ухвалила тільки якась незрозуміла зграйка депутатів, а не весь Європарламент. Цього разу озвучувати відмазку випало тому ж таки Вадиму Колесніченку. Він прийшов на ефір «5 каналу» й заявив: «Один нюанс: Європарламент це 737 депутатів, а за цю резолюцію проголосувало 37 депутатів (16 проти, 7 утрималось). Навіть немає 4%. Тільки дайте населенню ці цифри, і все стане на свої місця. Це називається «класична маніпуляція громадською думкою».

Саме в таких випадках варто було б скористатися рекламним салоганом відомої жувальної гумки: «Іноді краще жувати, ніж говорити». Дійсно, Юлія Льовочкіна, яка останнім часом частенько буває в європейських столицях і коментує цю тему, вирішила промовчати, а Колесніченко … не промовчав.

На перший погляд, його слова виглядають логічно, але так може говорити або абсолютно не обізнаний з роботою Європарламенту, або ж той, хто сам намагається маніпулювати свідомістю. Справа у тому, що в Європарламенті немає чітко встановленої кількості голосів для ухвалення рішення, як у Верховній Раді. Згідно з його регламентом, для результативного голосування там достатньо простої більшості від присутніх депутатів. Тільки в окремих випадках треба голоси більшості від усього складу: для ухвалення внутрішнього регламенту, для висловлення недовіри Єврокомісії, змін до бюджету, відхилення бюджету, вступу нових членів і так далі.

Кнопкодави в Європарламенті не водяться, а тому другорядні питання, які не вимагають голосування більшості, та які не стосуються надчутливих фінансових розподілів, голосуються неймовірно низькою депутатів. До того ж, якщо щодо якогось питання не виникає різночитань, то на його розгляд приходять зацікавлені, які фактично представляють всіх депутатів.

Наприклад, 12 травня Європарламент голосував резолюцію щодо Білорусі. Депутати прийняли надзвичайну жорсткий документ про політичні переслідування, але проголосували за нього всього 52 парламентарія, 2 проти і 5 утрималось. І нікому в голову не приходило заявити, що це не думка всього Європарламенту. Хіба що про це говорили найзятятіші пропагандисти Лукашенка.

Так само було і вчора. За резолюцію щодо порушення прав людини в Мадагаскарі проголосували 52 депутати, 5 проти і 5 утримались, за резолюцію про порушення прав людини в Гуантанамо – 48 «за». І також ніхто не додумався заявити, що ці резолюції ухвалені якоюсь зграйкою депутатів. Але коли стоїть питання грошей, то на засідання там приходять майже всі – фінансові питання днем раніше збирали в залі до 700 євродепутатів.

Як ці нюанси зрозуміти нашим регіоналам? Навіть якщо їх в залі тридцять, то вся фракція «голосує роялем» майже одноголосно, за помахом депутата Чечетова. Куди там Європарламенту до їхньої дисципліни…