Сікорський не відмовляється від України
Поляки задовлені вже тим, або хоча б тим, що на Сході їхньої держави немає війни чи її загрози.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський представив у польському Сеймі цілі зовнішньої політики Польщі у у 2012 році.
Про важливість цього виступу свідчить хоча б те, що під час промови польського шефа закордонних справ в залі польського парламенту знаходився президент Польщі Броніслав Коморовський, а також керівники і вповноважені представники дипломатичних міссій у Польщі.
Прозвітуваши про результати головування Польщі в ЄС, Сікорський принагідно згадав пропозиції для східних партнерів, цитую:
«Узгодили текст угоди ЄС про асоціацію з Україною, яка повинна бути парафована завтра. Ініціювали перемовини схожих угод з Грузією та Молдовою. Те, чи європейські устремління наших східних сусідів, увінчаються успіхом, залежить, насамперед, від них самих…», - кінець цитати.
Якщо підсумовувати промову міністра Радослава Сікорського стосовно України та її есендешних сусідів, то доходиш висновку, що справи у нас (українців в першу чергу) досить кепські, водночас, ситуація не безнадійна, цитую:
«На Сході є значно гірше, аніж хотілося б і значно краще, аніж бувало і аніж могло бути. Мусимо зважати на еволюційність змін. Будемо пропонувати – як Польща , так і ЄС - стимули для подальшої трансформації у відповідь на реальні дії трансформації - яка визнає принцип "більше за більше". Хотіли би колись сказати словами професора Яна Кієнєвіча, що «це не Схід, ані Захід, а просто Європа. Європа на східному боці континенту, чи поміж морями, вільних громадян об’єднаної через віки Європи»,- кінець цитати.
Можна констатувати, що поляки задовлені вже тим, або хоча б тим, що на Сході їхньої держави немає війни чи її загрози.
Зрозуміло також, що Польща прагнутиме відновити свої позиції та вплив не лише в Білорусії та Росії, а, головно, в Україні, цитую:
«Україна залишиться нашим найважливішим не атлантичним стратегічним партнером. Незмінно готові її підтримувати, якщо дефінітивно вибере європейську долю. Апелюємо до української влади про створення політичних і судових умов, до яких належать стандарти трактування опозиції, а також якість виборчих та судових процесів, котрі уможливили б підписання і впровадження в життя угоди про асоціацію з ЄС. Розраховуємо на спільні футбольні емоції під час чемпіонату Європи, що наближається», - кінець цитати.
Що ще можна відзначити нз цього приводу? Звичайно, привід для розчарувань у Польщі є, і то дуже серйозний…
Все ж більше хотілося б сподіватися на те, що вони не опустять рук і продовжать попередню активність на українському напрямку. В житті важко одразу досягти всього, але намагатися варто.
Маю на увазі те, що чи за вуха, чи батогом, але підганяти впертого і часто нерозважливого «українського бичка» до «європейської стайні».
А раптом це станеться раніше, аніж гадається нині?