Демонтаж Російської Федерації

Форум вільних народів Росії ухвалив Декларацію про деколонізацію Росії. Документ трохи сумбурний і завеликий, нижче напишу те, що мені здалося важливим.

1. Автори декларації посилаються на базові документи ООН: зафіксоване статутом право народів на самовизначення, декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам, декларація про права корінних народів. Це ґрунтовна опора на міжнародне право, що робить процес зрозумілим для міжнародних гравців.
2. Автори документу також посилаються на декларації про суверенітет, ухвалені парламентами національних республік на початку 1990-х, таким чином, прив'язуючись до процесів, які були перервані на 30 років, але відновилися.
3. Декларація стверджує, що Російська Федерація стоїть на порозі хаосу та громадянської війни, чому може запобігти лише контрольована деколонізація. Я дотримуюсь аналогічної думки.
4. Важливо, що декларація визнає провідну роль нинішніх парламентів, хоч би як їх обирали в умовах путінської Росії, – тобто спирається на легітимність нинішніх органів влади, незважаючи на те, що там нині засідають політичні противники авторів документу. Це мені сильно нагадує українську ситуацію 1991 (та й інші тодішні «союзні» республіки, але нашу я знаю не лише по книгах). Схоже, уроки України, уроки 1991 добре вивчені.
5. По суті, документ містить вичерпний список внутрішніх стейкхолдерів: національні рухи, нинішні місцеві управлінські еліти, інтелектуали та духовні лідери, активісти, силовики з представників національностей.
6. Чітко вказані базові речі, які хоче почути Захід: прихильність до демократії, мирний характер демонтажу імперії, без'ядерний статус нових держав, захист прав і свобод громадян всіх національностей.
7. Не забули і про Україну: підтвердили, що правонаступники Російської Федерації мають зобов'язання щодо репарацій.
8. Попри зайвий пафос, погану структуру та багатослівність, а також взятий зі стелі явно надмірний список майбутніх незалежних держав, – в цілому Декларація про деколонізацію окреслює більш-менш зрозумілий шлях керованого демонтажу Російської Федерації. Цей шлях потребує принаймні десятиріччя, а розпочатися може як через кілька років, так і завтра вранці. Важливо бути готовим – так, як Україна була готова у 1991. (Насправді ми були слабенько готові, але достатньо, щоб вирулити на той шлях, яким йдемо)

Нинішній стан Російської Федерації набагато слабший за тодішній СРСР – військова поразка, санкції та наявність історій успіху 1991-2022 полегшують процес демонтажу. Правда, національні рухи нині ще дуже слабкі, але швидко набирають силу. Інваріантом залишається позиція Заходу – тоді, як і тепер, Захід був готовий робити все що завгодно для збереження імперії, не розуміючи, що це неможливо, а потім після розпаду приписав собі всю славу.

Наш український інтерес дуже простий: нам треба, щоб російська імперія ніколи більше не становила загрозу для України, а найпростіший шлях до цього – щоб ця імперія припинила існування.

Тож за нашу і вашу свободу.