Про скандальне рішення Конституційного суду: найважливіше залишилось за кадром

Війна суддів, «антикорупціонерів», груп в офісі президента, посольств і взагалі всіх з усіма - розвалює країну. В результаті війни ми можемо втратити державу.

Рішення про е-декларації, на якому зациклилися всі - це кілька вироків, які не мали якихось серйозних резонансів. Куди цікавіше, як на мене, і важливіше - рішення про заборону НАЗК займатися конфліктом інтересів

Я спеціально не хочу зараз торкатися юридичного аспекту, адже ця тема виключно політична і піарна, а тому, зразу обмовлюся -  все, що далі написано належить, на жаль, не до процедурних аспектів, а до двох речей: піара проти і піару за. Правда, і перший і другий - мають яскраво виражені подвійні стандарти.

Почнемо з найпростішого. Е-декларування, про яке так багато всі говорять, - це, де-факто, нульова декларація для всіх чиновників. На щастя, свого часу вдалося змінити перший варіант закону, який передбачав, до прикладу, 2 роки тюрми за елементарну технічну помилку в декларації (між іншим, якби той варіант закону вступив в силу, то вже своє відсидів би Віктор Чумак, який балотуючись в НАЗК, зробив навіть більше однієї помилки). Але це ліричний відступ.

Декларування річ правильна і кумулятивно, вона б почала давати результати за роки два-три. Просто, щоб всі зрозуміли: якщо людина не божевільна, вона подає в цілому розумну декларацію, яка має всі підтвердження. Далі, людина, наприклад, починає красти. І з лагом в певний період часу (це може бути і кілька років) вона починає ці гроші тратити. І тут все залежить від двох факторів: розуму того, хто вкрав і тратить та наявності чи відсутності політичного замовлення. Саме тому, є така відносно невелика кількість вироків. Друга частина цієї історіі не менш важлива, але про неї ніхто не говорить: нинішні процесуальні норми не дають ніякої можливості для швидких вироків. Будь-які справи, якщо є розумні адвокати і, давайте не забувати, дуже самовпевнені, але юридично, часто примітивні детективи НАБУ, будуть тягнутися роками. І це насправді - правильно, бо людина повиннна мати право на захист, особливо зважаючи на політичні замовлення. Саме тому, навіть такі, здавалося б, виграшні справи, як справа Розенбалата, за три роки ніяк не дійдуть до вироків. 

Хочу наголосити: НАЗК задумувалося його авторами, як частина закритої системи: НАБУ-САП-ВАКС-НАЗК, яка мала б повністю тримати під контролем всю еліту країни. Це було б замкнене коло, пов‘язаних між собою «антикорупціонерів», які мали б абсолютний і тотальний контроль над елітами.

Нинішнє рішення про декларування (ще раз кажу, тут не про юридичні оцінки) це не стільки удар по боротьбі з корупцією, скільки спроба унеможливити створення цього замкненого кола. І тут треба чітко розуміти: як саме створення цього замкненого кола антикорупціонерів не має нічого спільного з боротьбою з корупцією, так і друге (розривання цього кола), не має нічого спільного із збільшенням чи нарощуванням корупції. Це боротьба двох систем за виживання і домінування.

І, щоб завершити про декларування, хочу висловити припущення, що через деякий, явно нетривалий час, норму про відповідальність за недостовірне декларування внесуть в законодавство. Але це матиме такий же ефект, як і раніше: майже нульовий, в силу тих обставин, які я описав вище.

А тепер, про більш важливий, як на мене, аспект. Це відміна права НАЗК на перевірку конфлікту інтересів, що передбачає відміну: «особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування”.

Для тих, хто трошки цікавиться антикорупціонерною історією останніх років відомо про великий антикорупційний прорив Румунії, коли близько трьох ти я чиновників отримали умовні вироки (зараз, між іншим, більшість із них скасовуються в ЄСПЛ). Так от, місцеве НАБУ всі ці вироки винесло виключно по одній статті: конфлікт інтересів. В нашому антикорупційному законодавстві, стаття про конфлікт інтересів і автоматичне викидання з політики чиновника не пройшла). Більше того, з першого моменту створення НАЗК було негласне правило не лізти в конфлікт інтересів, бо, насправді, такі рішення, а можливість для цього є, роблять саме НАЗК ключовим антикорупційним органом (як тут не згадати рішення по Бабікову).

Так от відміна права на перевірку конфлікту інтересів - це куди важливіше. Чому про це не говорять? Бо ми живемо в піарі і бійках футбольних фанатів.

І останнє про всю цю войнушку. Вчора (це ж абсолютне співпадіння) з‘явилася інформація про кримську землю голови конституційного суду, яку він купив в 2018 році за російським законодавством. І тому його треба звільнити. Пару місяців тому була новина з документами, що в 2018 році Ситник продав землю в Криму за російським законодавством. Ті самі люди тоді говорили, зо нічого страшного в цьому немає.

А тепер про те, що потрібно зробити. Потрібно насправді перезавантажити всіх. Ну не можна звільнити одних неефективних і залишити інших неефективних. Але поки це виглядає, як утопія. Офіс президента тягне час. І висловлює стурбованість. За добу петиція про розформування ОАСК набрала 25 тисяч голосів і Президент її зразу розглянув. Петицію про звільнення Ситника підписало 22 тисячі людей, але якийсь клерк в офісі зарахував лише 12 тисяч голосів.

Гордіїв вузол можна розв‘язати лише одним способом. Його треба просто розрубати.