Що чекає на Україну після капітуляції

Капітуляція вже відбулася. Хоча б тому, що вчора ми, устами віце-прем’єра Кулеби відмовилися від НАТО. І відразу після цього Кулеба став керівником групи євроатлантичної інтеграції. І це один з маленьких штрихів

Діагноз

Треба абсолютно чесно сказати собі, що зараз ми програли бій Росії, і, якщо не трапиться ніяких форс-мажорів, перш за все зовнішнього характеру (в 2014 році це був МН17, наприклад) за півроку ми виконаємо весь російський план і, як вишенька на тортику я не виключаю, що ми визнаємо анексію Криму, а 9 травня Зеленський відвідає парад в Москві.
Суспільство, в силу свого інфантилізму, взагалі не хоче бачити проблем і загроз. Воно хоче насолоджуватися сьогодннням і вважає, що все розсмокчеться. Одним словом, наша віра і в месію частково трансформувалася в віру одномоментна щастя.

Сценарій 1. Наша видозмінена Чечня

Базовий і найбільш вірогідний сценарій - влада йде на створення автономій в ЛДНР з їхніми судами і прокуратурою. Під крики: «наші хлопці зате не будуть гинути», навіть можна протягнути зміни в Конституцію. Але при цьому ми повинні всі пам‘ятати наступне: як тільки це відбудеться у нас буде не наше Придністров‘я, як багато хто вважає, тут буде наша Чечня. В чому відмінність цих двох анклавів? Перше, застрягле в 90-х утворення, але в якому можуть вести бізнес навіть молдавани і в цілому, це просто напівзакритий анклав. Чечня ж - це напівзакінчена війна, це порохова бочка, яка може вибухнути в момент смерті Путіна і головне, вона потребує величезних дотацій без права втручання центру. В нашому сценаріі з ЛДНР є, правда, одна глобальна відмінність. Гроші буде давати Київ, але Київ не контролюватиме ці території взагалі. Є ще один важливий момент: ця територія матиме власну армію і вона потрібна росіянам, щоб упереджувати будь-які можливі майдани і зміни курсу країни на Захід.

Сценарій 2. Третій майдан

Це сценарій, в який вірить пасіонарна меншість, але поки він має дуже туманні обриси.і причин тут, як мінімум, дві. Перша: проти розведення військ люди не вийдуть, а влада, своїми аморфними миротворчими заявами не дає приводу для злоби (всі телевізори хвалять цю історію). Друга причина значно глибша. Мотивація голосувати за Зеленського серед тих, хто міг би стати учасником майдана звучала так: «Я дам йому шанс, а якщо він обкалякається, я виїду з цієї країни». Люди не готуються до революції, їхня революція - це еміграція. Тому поки, вірогідність серйозного Майдану дуже низька. Є ще й третя причина. Вибори 2019 були, де-факто, революцією, а двічі в рік революцію провести можна, але дуже суладно без зовнішнього чинника.

Сценарій 3. Військовий переворот

Про це люблять розмірковувати диванні експерти, але поки говорити про те, що нас чекають чорні полковники не доводиться (між іншим, дуже схоже на те, що і Зеленського лякають можливим переворотом). Найближчим часом, очевидно, новітня військова прокуратура і відповідні підрозділи СБУ будуть приділяти левову частку свого часу виявленню неблагонадійних серед силовиків. Паралельно буде створена потужна ветеранська організація за Зеленського і процес її створення уже йде повним ходом.

Якщо ми виходимо із базового сценарію створення нашої Чечні, можна з високою імовірністю допустити, що на певному етапі буде проведений псевдопереворот, який дозволить зачистити масу офіцерів і політиків (давайте згадаємо переворот Ердогана). І також, не треба виключати, що за допомогою росіян буде створено низку націоналістичних терористичних угрупувань, які будуть дестабілізовувати ситуацію в країні, створюватимуть негативний імідж всьому проукраїнському і можуть, за певних обставин, призвести до військового конфлікту на західній Україні.

Що буде з Коломойським?

Головне завдання Коломойського спробувати вийти з-під санкцій РФ і США. І це можна зробити лише одним способом: стати незамінним для Зеленського, людиною, без якої неможливо вирішити нічого в Україні. Але поки він ще достатньо далекий від цього.

Поки Коломойський має три базові варіанти свого майбутнього: стати молодшим партнером Зеленського, стати людиною без якої не можна вирішити жодного питання або ж третій варіант: погрузнути в довготривалих судових справах, які куруватиме НАБУ.

Звичайно ж, для Коломойського найвигідніший другий варіант і вже найближчим часом, протягом кількох місяців, ми побачимо, чи відбудеться ротація уряду, чи будуть замінені так звані «соросята» і на кого вони будуть замінені. Власне, це буде перший серйозний виклик для Коломойського. Поки він створює свою групу в середині Слуг і думає над розширенням цієї групи. Наразі, в нього немає критичної маси людей, які б могли заблокувати рішення Слуг. А без цього він не зможе стати незамінним. Так, йому приписують успіхи в енергетиці, він проводить закони, які ослаблюють Ахметова і посилюють його позиції на цьому ринку, але поки це лише ситуативні перемоги, або, як дехто вважає, така собі плата за лояльність групи 1+1.

В той же час його справи передані в НАБУ і поки незрозуміло, наскільки активно бюро буде вести його справи і наскільки вони будуть скоординовані з розслідуванням в США про яке було голосно заявлено півроку тому, але поки ми не чули нічого крім самих «заявок».

Власне, чи не найголовніша інтрига цього політичного сезону: чи вийдуть стосунки Зеленський-Коломойський на рівень прямого конфлікту? Поки Зеленський цього боїться, перш за все через «плюси». Але й підсилювати Коломойського він боїться. Тому розвиток подій залежить від того, хто перший кого ослабить: Коломойський створить свою групу в Раді, яка дозволить диктувати умови і призведе до кадрових змін чи правоохоронні органи України та США випередять Коломойського. Але є й третій варіант: залишатиметься нинішній статус-кво «ні війни ні миру» з ситуативними загостреннями і ситуативними перемир‘ями.

Що буде з Медведчуком?

На сьогодні Медведчук повністю програв гру раднику Президента Андрію Єрмаку, який став головним комунікатором з Кремлем. Звичайно, списувати Медведчука дуже рано, він спробує взяти реванш на місцевих і на можливих дострокових виборах. Більше того, поява на каналах Медведчука Шарія говорить про те, що саме Медведчук вирішив його підтягнути в під себе і можливо інтегрувати в майбутню політичну силу. Ключове питання полягає в тому, чи захоче Зеленський робити альтернативу ОПЗЖ і почати розкручувати нову партію. Поки такого бажання (розуміння) немає. Тому, це питання залишається відкритим. Але на цьому етапі ми можемо говорити, що Медведчук знову програв битву за «головного від Кремля по Україні».

Є ще один аспект, дуже важливий для росіян - довести, що Майдан -2014 був переворотом. І саме на це буде направлена маса юридичних зусиль. І тут Медведчук буде відігравати вагому, хоча й не ключову роль.

Що буде з Ахметовим?

Досі Ахметов умів домовлятися з усіма. Зараз його природній конкурент -Коломойський. Якщо Коломойський укріпиться, імперія Ахметова «посиплеться» (перш за все через рішення антимонопольного комітету). Якщо Коломойський буде ослабленим, шанси пропетляти у нього ростуть.
Зараз Ахметов відійшов від політики і напевне в неї активно повертатися не буде. Але він має всі можливості допомогти Зеленському створити потужну альтернативу ОПЗЖ (попри поразку його партії на останніх виборах). Але поки він не гравець на політичному полі. Він об‘єкт і суб‘єктність його залежить від того, чи зможе він стати потрібним і Зеленському. Загрозою для нього, в середньостроковій перспективі він не буде, хоча б через те, що він не хоче воювати.

Що буде з Пінчуком?

Пінчук хоче продати все і виїхати. Кажуть, що головний претендент на покупку російська Альфа. Зрештою, крім росіян ніхто його активи не купить. Якщо все це правда, можна буде колись писати монографії про роль Пінчука в розведенні сил на Донбасі.

Що буде з ідеєю українства?

Можна писати багато дурниць, але я вважаю, що потрібно просто вистояти. Можливо, відійти на півкроку в сторону, але головне вистояти, знаючи, що це мине також. Не за півроку, вле за 3-4 роки вони мають всі шанси стомити людей.