Українці не можуть собі дозволити ображатися. І ось чому

Останніми днями мені часто задають схожі питання:

• Ілон Маск відключив старлінки і ми не змогли атакувати Севастополь, а ще Твіттер знову дозволив працювати російським чиновникам. Може нам послати Маска?
• В підсумковому комюніке великої двадцятки агресія Росії названа «війною в Україні». Чому ми так мʼяко обходимося з Китаєм та Індією?
• Генсек ООН готує послаблення для росіян в рамках зернової угоди. Може нам варто послати у чорту ООН?

Образитися – це найпростіше, що можна зробити. Але образа – це шлях в нікуди. Або ще точніше – це шлях до поразки. Образитися можна лише тоді, коли ти знаєш, що поза ображеного дозволить тобі різко підняти ставки і виграти. В іншому випадку, образа дасть лише козирі ворогу і спростить життя союзникам (ви образилися, значить ми вам не потрібні). Треба шукати інші варіанти виходу з ситуації, як би це складно не було.

Чорно-білий світ хороший в ретрофільмах, а життя має сотні відтінків білого та чорного (про кількість відтінків сірого навіть тяжко уявити). В моїй попередній книзі «Політики не брешуть» є окрема глава «Політики не ображаються». І там є приклад, який пояснює це правило. І цей приклад Нельсон Мандела, який після двох десятиліть в тюрмі прийняв рішення не ображатися на білих задля того, щоб його країна розвивалася. І через два десятиліття після його смерті можемо бачити наскільки він виявився розумнішим і проникливішим за свого сусіда – диктатора Зімбабве Роберта Мугабе.

Все це я веду до того, що нема простих відповідей на складні питання. А ми, особливо наша бульбашка в фб, кожен день веде срачі навколо пошуку найпримітивніших відповідей на складні питання. І відповідь на це – нові срачі. На жаль.