Останніх п'ять років спортсмени не плазували перед владою, але ці часи вже позаду

Останніх п'ять років були для українського спортивного істеблішменту непростими. Впродовж того часу великою мірою ніхто не змушував наших топових атлетів плазувати на колінах перед власть імущими, дякувати їм, займатися політичною агітацією. Найчастіше контакти спортсменів з державою обмежувалися вітальними повідомленнями у соцмережах чи на офіційному сайті керівництва держави і мовчазними поступленнями на банківські карточки.

Кожен мовчки робив свою роботу. Спортсмени змагалися, а держава їм за це виділяла зароблене чесною працею. Може, того заробленого не завжди вистачало, але обіцяного ніхто особливо не затримував. І при цьому суми преміальних поступово росли. Особливо якщо мова про зарплатню головним тренерам збірних команд, яка за часів президентства Порошенка виросла більше, ніж уп'ятеро і піднялася до 50-ти тисяч гривень. При цьому, повторюся, ніхто не очікував від причетних словесної подяки. Дякуйте медалями і перемогами. Словами легендарного голландського футболіста Марко ван Бастена: «Нехай за мене говорять мої бутси».