Чому будь-які розмови про мирні договори з Росією не мають жодного сенсу
Замість десятків «мирних планів» , які нам пропонують, ми маємо повернутися до основного
На днях російська служба BBC вийшла із документальним серіалом «Путін проти Заходу».
Три серії розкладають димаміку ворожнечі, яку російський диктатор крок за кроком втілював у життя. І підтверджують істини, про які нарешті західні політики заговорили уголос – тактика КДБ брехати і залякувати – це фірмовий стиль керівництва нинішньої Росії, який їй завжди сходив з рук.
Путін брехав, погрожував і бив. Світ ображався, вводив санкції, а потім знову запрошував Росію за стіл переговорів. А він знову брехав і знову бив.
Квінтесенцією цих висновків можуть бути свідчення вже колишнього міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса, який описав свій візит до Росії напередодні її повномасштабного вторгнення в Україну. За два тижні до цього Воллес зустрічався з міністром оборони РФ Шойгу і запитав його про можливу війну. «Це була така демонстрація сили. (Шойгу думав): «Я тобі збрешу. Ти знаєш, що я тобі брешу. Але я буду продовжувати тобі брехати».
У цьому – відповідь для багатьох західних (і не тільки) експертів та політиків, чому надії на підписання будь-яких домовленостей з Росією є великим самообманом. Після Криму, коли Путін розказував усьому світові, що «це не ми»; після його заяв, що Україна збиралася напасти на Росію; після збитого малазійського «Боїнга»; після перевернутих з ніг на голову аргументів, які виправдовують сотні тисяч смертей; після викрадених дітей, – дивно, що у когось залишаються сподівання на те, що наступного разу російська політика докорінно зміниться.
Не зміниться.
Тому замість десятків «мирних планів» , які нам пропонують, ми маємо повернутися до основного. А також до перегляду стратегії, як змусити Росію зайнятися власними проблемами, щоб у неї не було часу займатися тим, чим вона дестабілізує весь світ.