Інавгураційна промова - стратегічний курс країни. У Зеленського не вийшло

Президент України Володимир Зеленський оголосив про розпуск Верховної Ради восьмого скликання
фото прес-служби президента

Про інавгураційну промову президента України

Враховуючи купу запитань, чому я вважаю інавгураційну (по суті стратегічну) промову нового президента, м‘яко кажучи, слабкою, пояснюю по пунктах (не вдаючись до аналізу стилістичної та етичної сторони цього виступу).

Отже:

  1. За два місяці парламент не може зняти депутатську недоторканність, оскільки для змін у Конституцію потрібно дві сесії. Фізично встигнути ця Рада не встигне.
  2. Прийняття нового виборчого кодексу до позачергових виборів - це теж фата моргана. Оскільки в парламенті лежить близько 4 тисяч правок до нього. І їх обговорення може затягнутися на тижні. Проміжний варіант - прийняття закону про вибори на пропорційній основі за закритими списками і пониження бар‘єру для партій. Знову таки - в період початку виборчої кампанії зміна правил не передбачається.
  3. Міністри не можуть писати заяви президентові про негайну відставку і звільнити місце новим міністрам. Оскільки у нас парламентсько-президентська республіка, і, відповідно, уряд складає повноваження або перед новою коаліцією в цій Раді, або перед новою коаліцією в новій Раді. При цьому Рада ще має проголосувати за цю відставку. Тобто навіть написані і проголосовані заяви міністрів в парламенті переводять їх в ранг тимчасово виконуючих обов‘язки.
  4. Указ про розпуск парламенту має мати чіткі юридичні підстави. І він може бути оскаржений в Верховному суді. Хоча дію Указу зупинити буде важко, якщо маховик виборів буде запущено.
  5. З тексту виступу не зовсім зрозуміло, як повинні закінчитися обстріли на Сході - в односторонньму порядку (тоді це схоже на капітуляцію), чи шляхом прямих переговорів (з ким тоді?).

І таких пунктів, відверто популістських (але очікуваних в суспільстві - це треба визнати) дуже багато. Але не маю більше часу їх описувати...