Про «мирні перемовини», яких не буде
«Коли ми чуємо про якісь гіпотетичні переговори – треба тримати голову тверезою»
На днях у ефірі з Богданом Буткевичем ми майже посперечались. Версія Богдана – нас до кінця весни підштовхнуть до перемовин, українська влада на це погодиться, США запишуть «закінчення конфлікту» у свій актив і світ видихне. Що потім буде з Україною – окрема тема…
Я так не думаю.
Я практично впевнений, що історія з «переговорами» – це пастка для України. Яку російські ідеологи почали вибудовувати ще минулого року. Ще восени 23-го Путін розповідав, що війна мала б закінчитись, однак українці не хочуть перемовин і навіть заборонили їх проводити Зеленському.
Все це – аби вкинути тезу, що, мовляв, Росія пропонує мир. І ця теза (треба віддати належне роспропаганді) дійсно широко зайшла у народні і не тільки маси (пересвідчився на Мюнхенській безпековій конференції). Щоправда, «мир» за теорією Путіна означав би нашу, українську, капітуляцію, але ж то уже нюанси для публіки, яка «хоче закінчити війну будь-яким чином». Ну, щоб потім продовжувати жити, як до 22-го року.
Думаю, саме на цій «спецоперації ФСБ» будуть побудовані і інші заклики до миру. Від Папи, Ердогана, Сі та інших. Тих, кого в принципі задовольняє заморожений на десятки років конфлікт. Але це вони так думають, що зупинка воєнних дій їм на руку.
Бо у Кремлі, переконаний, мають абсолютно іншу стратегію. І тактична ціль – приспати тих, хто дає Україні зброю. І використати гарні слова вищезгаданих діячів як механізм зупинки Україні будь-якої допомоги. Бо навіщо ж допомагати, якщо все йде до «миру»?
Перечитуючи російські доктринальні документи, аналізуючи виступи та меседжі з Кремля, можна зробити припущення, що Росія акумулює всі сили, аби перед президентськими виборами в США переломити суспільну думку, що вона вже перемогла. Що опиратися немає сенсу. Що новий очільник Білого Дому вже на наступний день після інаугурації має оголосити про перемовини з Путіним. Йому потрібне майбутнє, щоб повернутися у радянське минуле, де він мав частину світу, на яку впливав.
Тому зараз Росія давитиме у першу чергу психологічно. Але й не виключено, що протягом наступних десяти місяців паралельно намагатиметься ще більше закріпитися на фронті.
І тут важливо і для нас – коли ми чуємо про якісь гіпотетичні переговори – тримати голову тверезою. Хоч, переконаний, ФСБ буде намагатися вийти з тезою «про мир» і у наше інформаційне поле.
Цей рік – найважливіший, треба вистояти.