Про страхи Вакарчука і реальність для Зеленського

Психологія - страшна річ. Для звичайної людини важливо, щоб її любили і цінували. А надто - для людини, для якої людська прихильність є мірилом особистої значимості та щастя. Людину-політика («політичного звіра») любитиме завжди набагато менше, ніж тих, хто ненавидітиме. Думаю, це усвідомлення і зупинило Святослава Вакарчука від походу на президентські вибори.

Бо внутрішні страхи перетворитися з символу нації на невдаху виявилися набагато сильнішими, ніж бажання влади. Це старша формація з часом уже позбавлена цих страхів, це у них з роками політичної конкуренції шкіра стала грубішою, а дії - більш усвідомленими з точки зору «людини політичної».

Як казала Юлія Мостова, характеризуючи одну з таких політичних людей - «Вона - не людина». І я погоджуюсь з цим її висловлюванням, вже два десятиліття спостерігаючи за політиками різного штибу. Це технології, машини, системи. Але в більшості випадків - не люди. Бо проста людина - уразлива. Слабка. Бо цінності, сім'я, друзі, улюблена робота чи самореалізація - це фактори ризику. Через ці фактори на політика можна впливати, маніпулювати ним і навіть шантажувати. І якщо ти вже хочеш потрапити до політичної еліти, то усе інше тобі рано чи пізно прийдеться принести в жертву.

Зараз на собі це відчує і Володимир Зеленський, який приміряв на себе телевізійний образ «слуги народу». Попри сумніви, його переконали, що всенародна любов до «президента Василя Голобородька» трансформується у виключну електоральну любов. Не трансформується! Як показало розслідування «Схем», сам Зеленський внутрішньо не зовсім готовий до того, щоби стати тим, кого він грає. І реакція на запитання журналіста - це реакція звичайної людини, яку хтось чомусь перестав любити, а не еквілібриста-політика, якого він грає у кіно. І це ж - лише початок.

Думаю, в момент викриття журналістами слів про відсутність бізнесу в Росії, Зеленський вперше пошкодував, що піддався на подібну аферу. Бо далі буде не краще, а тільки гірше. За три місяці з шафи дістануть всі скелети, які тільки є. Це або загартує, перетворивши з часом у «політичного звіра», або зламає. Поки є відчуття, що станеться друге.