Паспорт - одне із кульмінаційних питань у «ЛНР»
«Я зробив доньці два паспорти. Місцевий хай тут таскає, показує як посвідчення особи, а український на виїзд»
Жоден мій знайомий на відмовляється від українського паспорта, а ситуацію його втрати розглядає ледь не як катастрофу вселенського масштабу.
Якщо людина надумає, що далі Луганська їй їхати не доведеться, вона з легкістю іде отримувати місцевий паспорт.
Якщо її погляди і плани ширші свого міста і «республіки», починаються довгі і болісні пошуки варіантів отримання українського паспорта із місцевою пропискою і найменшими затратами сил і коштів.
Виходить, обираючи ось таку паспортну прописку, ти обираєш собі країну, громадянство, Батьківщину. Хоч, насправді, про це не думає ніхто - просто вирішують, де це зробити простіше і бюджетніше.
Паспорт «під ключ»
Питання не з простих - вклеювання фотографії за віком і отримання паспорта із досягненням 16 років. Де це робити?
За віком в український паспорт вклеюють фотографію у найближчому до Луганська українському населеному пункті - Станиці Луганській.
Для багатьох питання, коли потрібно там бути, щоб не було пізно - у день свого народження чи одразу після, чи краще із запасом часу? І дуже багато, напружуючись, чекають цих 45 років не як свята, а як саме цього гострого питання вклеювання фотографії.
І ще незрозуміло: процес вклеювання фотографії вимагає часу, який треба десь провести, знімаючи житло. На блокпостах з обох боків за таким «просроченим» паспортом пускають один раз - для вклеювання фотографії. Тому їхати треба з чіткою метою вирішити це питання до кінця.
Можна вирішити його і на місці, заплативши кілька тисяч гривень - це найтвердіша валюта в Луганську - місцевим «юристам» із численних оголошень на стовпах.
Тут постає низка інших проблем - бажання чи небажання ризикувати найважливішим документом і грошима, передаючи свій паспорт іншим людям. Жодних гарантій, окрім усних обіцянок, вони не дають - можливо, за твоїм паспортом візьмуть кредит, про що ти дізнаєшся із часом. Чи зникнуть, чи загублять його...
Хоч серед моїх знайомих є ті, хто воліє не заморочуватися із переходами і ночівлею, вважаючи варіант із оплатою в Луганську найбільш оптимальним.
Знаю випадок, коли начальник одного із найбільших відділів місцевої «поліції» - зі зрозумілих причин не в'їзний до України - робив таким чином паспорт своїй доньці. Заплатив - і послуга з паспортом, як євроремонт, під ключ готова.
Парадний і щоденний
Із паспортами є ще низка питань. Наприклад, якщо укладати шлюб у «республіці», в український паспорт ставиться штамп на обмін його на «паспорт громадянина ЛНР». Термін виконання - 30 днів. Після цього паспорт у людини залишається один - «громадянина ЛНР».
І навіть без цього є багато людей, які воліють мати два паспорти - місцевий і український.
Мій знайомий прокоментував це питання так: «Я зробив доньці два паспорти. Місцевий хай тут таскає, показує як посвідчення особи, а український на виїзд».
Звучить так, ніби йдеться про одяг - парадно-вихідний і повсякденний. Місцевий не шкода забруднити, а український для виходу і для особливих випадків, тому що він має ціну, на відміну від місцевого »документа».
Але справа ще й в тому, що місцевий паспорт дехто отримує, сподіваючись, що із ним буде легше у Росії, що Росія швидше обміняє місцеві паспорти на російські - щось із серії заохочення за вірність ідеям.
І я добре розумію, як дивно звучить остання фраза, але низка моїх знайомих приїжджають із Росії навмисно, щоб отримати місцевий паспорт, заплативши 300 рублів зборів у «банк» саме в надії на те, що далі буде значно легше.
Кому потрібен місцевий «паспорт»?
Процедура отримання місцевого паспорта рівно така ж, як і раніше: звернутися до паспортного столу за місцем проживання і чекати два з половиною місяці.
Послуга отримання паспорта громадянина «ЛНР» настільки популярна, що попит, як виходить, породжує пропозицію, і є варіант прискореної процедури отримання паспорта за кілька тисяч рублів, яку виконують працівники місцевого паспортного столу у найкоротші терміни.
Звісно, це нелегально і переслідується, особливо у світлі того, що «республіка» бореться із корупцією. Зупинити таку схему дуже просто - достатньо лише написати чи подзвонити на одну із численних «гарячих ліній» і назвати прізвище і характер порушення.
Хоч останнім часом, після сотень таких анонімних дзвінків і листів, по радіо стали крутити ролики про те, що анонімки без підписів більше розглядати не будуть - бо дуже часто це було схоже на наклепи тих, хто просто хоче просунутися по кар'єрній драбині.
Мій знайомий подав документи на російське громадянство. Свій український паспорт він загубив ще в 2014 році, коли тікав із Луганська. І при такому ну дуже дивному стані речей він регулярно їздить в Луганськ із Єкатеринбурга, де всі три роки живе і офіційно працює. Їздить без паспорта, за гроші, знає, кому і скільки платити - його теж знають, все вирішується.
Зараз узяв відпустку, приїхав у Луганськ робити місцевий паспорт. Каже, вирішує все за гроші, щоб не чекати цих 2,5 місяця офіційного періоду на оформлення паспорту громадянина «республіки». І йому місцевий паспорт не треба ніяк - тільки як трамплін для отримання російського громадянства.
Серед моїх знайомих таких ось завбачливих потенційних громадян Росії із десяток, хто викроював час і приїжджав у своє місто, щоб, заплативши, через тиждень поїхати із місцевим паспортом, який далі, як вони сподіваються, прискорить процес отримання російського громадянства.
Цей паспортний бум і бізнес на цьому - чудовий старт для когось. Гроші на цьому міфі - паспорт громадянина «ЛНР» = паспорт громадянина Росії - робляться швидкі і великі.
Люди поспішають, готові платити, тому що наступний слух - що скоро цей процес спрощеної процедури отримання російського громадянства в обмін на місцеві паспорти припиниться.