Паспорт - одне із кульмінаційних питань у «ЛНР»

Жоден мій знайомий на відмовляється від українського паспорта, а ситуацію його втрати ‎розглядає ледь не як катастрофу вселенського масштабу.‎

Якщо людина надумає, що далі Луганська їй їхати не доведеться, вона з легкістю іде ‎отримувати місцевий паспорт.‎

Якщо її погляди і плани ширші свого міста і «республіки», починаються довгі і болісні пошуки ‎варіантів отримання українського паспорта із місцевою пропискою і найменшими затратами ‎сил і коштів.‎

Виходить, обираючи ось таку паспортну прописку, ти обираєш собі країну, громадянство, ‎Батьківщину. Хоч, насправді, про це не думає ніхто - просто вирішують, де це зробити ‎простіше і бюджетніше.‎

Паспорт «під ключ»‎

Питання не з простих - вклеювання фотографії за віком і отримання паспорта із досягненням ‎‎16 років. Де це робити?‎

За віком в український паспорт вклеюють фотографію у найближчому до Луганська ‎українському населеному пункті - Станиці Луганській.‎

Для багатьох питання, коли потрібно там бути, щоб не було пізно - у день свого народження ‎чи одразу після, чи краще із запасом часу? І дуже багато, напружуючись, чекають цих 45 ‎років не як свята, а як саме цього гострого питання вклеювання фотографії.‎

І ще незрозуміло: процес вклеювання фотографії вимагає часу, який треба десь провести, знімаючи ‎житло. На блокпостах з обох боків за таким «просроченим» паспортом пускають один раз - ‎для вклеювання фотографії. Тому їхати треба з чіткою метою вирішити це питання до кінця.‎

Можна вирішити його і на місці, заплативши кілька тисяч гривень - це найтвердіша валюта в ‎Луганську - місцевим «юристам» із численних оголошень на стовпах.‎

Тут постає низка інших проблем - бажання чи небажання ризикувати найважливішим ‎документом і грошима, передаючи свій паспорт іншим людям. Жодних гарантій, окрім усних ‎обіцянок, вони не дають - можливо, за твоїм паспортом візьмуть кредит, про що ти ‎дізнаєшся із часом. Чи зникнуть, чи загублять його...‎

Хоч серед моїх знайомих є ті, хто воліє не заморочуватися із переходами і ночівлею, ‎вважаючи варіант із оплатою в Луганську найбільш оптимальним.‎

Знаю випадок, коли начальник одного із найбільших відділів місцевої «поліції» - зі зрозумілих ‎причин не в'їзний до України - робив таким чином паспорт своїй доньці. Заплатив - і послуга ‎з паспортом, як євроремонт, під ключ готова.‎

Парадний і щоденний

Із паспортами є ще низка питань. Наприклад, якщо укладати шлюб у «республіці», в ‎український паспорт ставиться штамп на обмін його на «паспорт громадянина ЛНР». Термін ‎виконання - 30 днів. Після цього паспорт у людини залишається один - «громадянина ЛНР».‎

І навіть без цього є багато людей, які воліють мати два паспорти - місцевий і український.‎‎

Мій знайомий прокоментував це питання так: «Я зробив доньці два паспорти. Місцевий хай ‎тут таскає, показує як посвідчення особи, а український на виїзд».

Звучить так, ніби йдеться ‎про одяг - парадно-вихідний і повсякденний. Місцевий не шкода забруднити, а український ‎для виходу і для особливих випадків, тому що він має ціну, на відміну від місцевого ‎‎»документа».‎

Але справа ще й в тому, що місцевий паспорт дехто отримує, сподіваючись, що із ним буде ‎легше у Росії, що Росія швидше обміняє місцеві паспорти на російські - щось із серії ‎заохочення за вірність ідеям.‎

І я добре розумію, як дивно звучить остання фраза, але низка моїх знайомих приїжджають із ‎Росії навмисно, щоб отримати місцевий паспорт, заплативши 300 рублів зборів у «банк» ‎саме в надії на те, що далі буде значно легше.‎

Кому потрібен місцевий «паспорт»?‎

Процедура отримання місцевого паспорта рівно така ж, як і раніше: звернутися до ‎паспортного столу за місцем проживання і чекати два з половиною місяці.‎

Послуга отримання паспорта громадянина «ЛНР» настільки популярна, що попит, як ‎виходить, породжує пропозицію, і є варіант прискореної процедури отримання паспорта за ‎кілька тисяч рублів, яку виконують працівники місцевого паспортного столу у найкоротші ‎терміни.‎

Звісно, це нелегально і переслідується, особливо у світлі того, що «республіка» бореться із ‎корупцією. Зупинити таку схему дуже просто - достатньо лише написати чи подзвонити на ‎одну із численних «гарячих ліній» і назвати прізвище і характер порушення.‎

Хоч останнім часом, після сотень таких анонімних дзвінків і листів, по радіо стали крутити ‎ролики про те, що анонімки без підписів більше розглядати не будуть - бо дуже часто це ‎було схоже на наклепи тих, хто просто хоче просунутися по кар'єрній драбині.‎

Мій знайомий подав документи на російське громадянство. Свій український паспорт він ‎загубив ще в 2014 році, коли тікав із Луганська. І при такому ну дуже дивному стані речей він ‎регулярно їздить в Луганськ із Єкатеринбурга, де всі три роки живе і офіційно працює. Їздить ‎без паспорта, за гроші, знає, кому і скільки платити - його теж знають, все вирішується.‎

Зараз узяв відпустку, приїхав у Луганськ робити місцевий паспорт. Каже, вирішує все за ‎гроші, щоб не чекати цих 2,5 місяця офіційного періоду на оформлення паспорту ‎громадянина «республіки». І йому місцевий паспорт не треба ніяк - тільки як трамплін для ‎отримання російського громадянства.‎

Серед моїх знайомих таких ось завбачливих потенційних громадян Росії із десяток, хто ‎викроював час і приїжджав у своє місто, щоб, заплативши, через тиждень поїхати із ‎місцевим паспортом, який далі, як вони сподіваються, прискорить процес отримання ‎російського громадянства.‎

Цей паспортний бум і бізнес на цьому - чудовий старт для когось. Гроші на цьому міфі - ‎паспорт громадянина «ЛНР» = паспорт громадянина Росії - робляться швидкі і великі.‎

Люди поспішають, готові платити, тому що наступний слух - що скоро цей процес ‎спрощеної процедури отримання російського громадянства в обмін на місцеві паспорти ‎припиниться.