Україні та Заходу слід уже зараз готуватися до розпаду Росії

Західні та російські еліти починають серйозно замислюватися, яким буде майбутнє територій, які поки що значаться як «Російська Федерація». Згідно з інформацією джерел The Economist, якщо ще нещодавно усунення Путіна від влади вважалося чимось немислимим і вкрай ризикованим, то тепер і цей варіант може бути розглянутий.

До цього редакція The Washington Post писала про те, що у вищих ешелонах РФ почали серйозно обговорювати можливу революцію та крах путінського режиму.

Ще півроку тому на Заході (особливо європейські еліти) побоювалися розвалу Росії через те, що величезний ядерний арсенал може бути безконтрольним. Якщо хоча б один ядерний заряд потрапить до рук терористів, то це вже буде загрозою глобального масштабу. Російські еліти, які до останнього думали, що «Путін не може програти, тому що не може такого бути», також усе зрозуміли.

І річ не лише в економічних санкціях, які б'ють по кишенях російських нуворишів, роблячи їх токсичними персонами на омріяному Заході. Путінська Росія впевнено наближається до точки крихкості, коли розпочнеться каскадний розвал її державності, втрата територій та розрив соціальних зв'язків. Державний механізм уже тріщить по швах. Коли Євген Пригожин чи його люди у в'язницях збирають зеків на війну проти України, а Рамзан Кадиров формує власні батальйони – це вже зовнішній вияв некрозу державних тканин.

Все це веде росіян не до цивілізованої революції, а до бунту, що розлюднює рештки населення, яке мешкало на просторі пострадянської Євразії.

Геополітичний вибух відбудеться у найближчі кілька років. Для цього є всі необхідні передумови. У зв'язку з цим виникає потреба в інноваційному підході до конструювання нової реальності, яка настане «після Росії».

Припустимо, після «раптової смерті» Путіна кремлівський режим стрімко впав, а сама РФ – розвалилася. Простір від Калінінграда до Владивостока знаходиться у турбулентності. Нові держави, які виникають на цій території, без зовнішнього управління не спроможні, кордони між ними постійно змінюються.

Незважаючи на те, що рашистський режим до останнього стверджував про «перемогу» у «спеціальній військовій операції», навіть зомбованим громадянам РФ стало очевидним, що «король голий» і не контролює більше навіть власну країну. Економічний обвал, зростання цін, гіперінфляція, закручування гайок, карткова система, голод та початок громадянської війни.

Міжнародні сили проводять денуклеаризацію та демілітаризацію окремих територій. Формуються буферні зони на нових кордонах Китаю та Євросоюзу. Нова коаліція країн, що виникла на місці ООН, встановлює зони глобального управління.

Тут особливе значення матимуть українські ПВК просто через те, що наші військові фахівці мають досвід війни з росіянами, знають мову і звички російського населення.

Скептики можуть сказати, що на зміну бункерному фюреру прийде «колективний Путін», який і візьме ситуацію в РФ під контроль. Вкрай малоймовірний сценарій через те, що такий «колективний орган» не матиме дієвих інструментів щодо консолідації еліт – як кремлівських, так і регіональних.

Ініціатива перейде до рук «патріотів-яструбів», які позбудуться путінського «міні-ми» – Дмитра Медведєва та «методолога» Сергія Кирієнка, а також різного роду ротенбергів і ковальчуків. Навіть якщо яструби «колективно» висунуть у президенти Миколи Патрушева, нічого не вийде, оскільки за роки путінської диктатури державні інститути в РФ остаточно втратили можливість ухвалювати та реалізовувати рішення.

На зміну «колективному Путіну» намагався прийти «фельдмаршал Перемоги» Шойгу або низка генералів, але все закінчиться провалом. Просто тому що після Путіна будь-який «цар» у Росії буде «несправжнім» для основної маси зомбі-суспільства. І першими влаштують бунт силовики, які вважають себе обділеними в рамках великого російського переділу. Потім у гру увійдуть різного роду «патріотичні олігархи», які мають своїх «стрєлкових». Путін, розпочавши проти України у 2014 році «гібридну війну», де-факто їх легалізував.

У такій конструкції велика ймовірність скочування у війну всіх проти всіх. «Силовики» проти «стрєлкових» та регіональних баронів, а також різного роду «патріотичних опозиціонерів». Навіть якщо вони в якийсь момент домовляться, все одно справа закінчиться бунтами і погромами.

Першим гарбузом, що лопнув, стане російська модель федерації. Національні республіки швидко згадають майже забуте слово «суверенітет». У результаті під контролем центрального уряду може залишитися тільки частина Москви. Причому до цього активно докладуть руку різні будівельники «народних республік» на Донбасі – «стрєлкові» та «бородаї». Вони можуть проголошувати «народні республіки» в окремо взятих райцентрах чи навіть мікрорайонах у Москві.

Уже зараз у Вашингтоні та Брюсселі розуміють, що не варто розраховувати на ліберальний реванш у РФ після краху путінського режиму. Нова «перебудова» РФ може призвести до влади чергового маніяка, гіршого за Путін. Тому збереження територіальної цілісності колишньої Росії є недоцільним як для Заходу чи Китаю, так і тим більше для України.

Як варіант, Заходу доведеться йти на військову операцію щодо безпеки ядерних об'єктів на території колишньої РФ, а далі створювати міжнародний консорціум з управління ними.

Уже після тривалої громадянської війни на території колишньої РФ може розпочатися бурхлива розбудова нових незалежних держав і перерозподіл сфер впливу між різними глобальними центрами сили. Але ще більше десятиліття цілі простори навколо Москви до Уралу буде «диким полем», де влада належатиме польовим командирам і місцевим варлордам.

Враховуючи нинішні тенденції в РФ та настрої на Заході (у тому числі на тлі дурних ядерних загроз Путіна) такий сценарій з кожним місяцем стає все більш реальним. Відкрито напавши на Україну, Путін зробив усе, щоб РФ перетворилася на failed state.