Яка вигода Путіну відправляти в Україну свою регулярну армію?

Кілька тез щодо вірогідності широкомасштабного вторгнення росфашистів:

1. Головне питання, котре не ставлять собі алармісти

Заради чого Путін має це зробити, що він виграє чи програє в разі, якщо вирішить відправити в Україну свою регулярну армію?

На відміну від 2014 з анексією Криму, його лохторат уже не відчуває попереднього захоплення від «собіранія русскіх зємєль». Навіть ставлення до того «надбання» через західні санкції уже не однозначне. Широкомасштабна ж війна з імовірними новими, ще жорсткішими санкціями та великою кількістю гробів, які підуть російським матерям (а підуть обов‘язково, ЗСУ сьогодні точно здатні на серйозну відсіч агресорові) лише підірвуть його підтримку в народі.

2. Чи означає це, що я повністю виключаю вірогідність військової інвазії?

Ні. Якщо ВВХ не доб‘ються шантажем і погрозами своїх цілей (у першу чергу, сертифікації й запуску ПП-2), навіжена потвора цілком може певних обмежених ударів і завдати.

Не заради окупації й анексії (це несе вже згадані загрози), а заради того, аби його почали вмовляти повернутися на попередні позиції, заохочуючи різними поступками.

На жаль, млява й нерішуча дотепер позиція Заходу до такого його дуже стимулює.

3. Найбільш сакраментальне питання: що означає інформація західних спецслужб про вже визначену дату вторгнення?

Можливо – про пункт 2, тобто, підготовку до удару. А можливо – про пункт 1, тобто – блеф. Просто ефекту шантаж досягає лише лише тоді, коли його сприймають серйозно.

Плєшфюрер же виконує цей трюк (із концентрацією, а згодом – відведенням військ) щонайменше, втретє. Відповідно, на цей раз він має дати зрозуміти всім, що намір його серйозний. Для цього й організують витік інформації західним спецслужбам про вже існуючий план атакувати конкретного числа.

Це відомий елемент спецоперацій, але не завжди реальний факт, за яким стоїть реальний намір.

4. При всьому цьому, військовим готуватися до відсічі агресорові слід абсолютно серйозно.

Як я вже зазначав, безпеку нашу забезпечують два фактори – міжнародний, з яким у нас від 2019 серйозні проблеми, та внутрішній військовий.

Можливо, єдиним позитивним вчинком Янелоха останнім часом була заміна двох клоунів на посадах міністра оборони та головнокомандувача ЗСУ на ефективних і патріотичних людей. Якщо блазні з адміністрації дадуть їм час і не будуть втручатися з популістичними чи корупційними вказівками в роботу, країна, можливо, знову побачить позитивну динаміку й укріплення армії замість того жаху, який у ній відбувався останні два роки