День, коли почався «Великий терор» в Україні

«Великий терор» радянщини перетворив Україну на поле для кровопролиття
фото: wikimedia.org

Кожного разу, коли Україну окуповували росіяни вони одразу починали репресії та розстріли...

31 липня 1937 року почався «Великий терор».

У цей день 87 років тому стартувала каральна спецоперація, під час якої московські кати тільки в Україні засудили 198 918 осіб. З них – дві третини розстріляли. Решту відправили до в’язниць і таборів.

Формально все розпочалось з наказу НКВС СРСР 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів».

Проте наявні документи НКВС свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.

Документ передбачав вироки за І-ю категорією – «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення у таборах ГУЛАГ НКВС СРСР.

Для мене, найстрашніше те, що наказ запроваджував ліміти (плани) на покарання громадян.

Перший ліміт для УРСР за І категорією становив 26 150 осіб у січні 1938 року він був збільшений до 83 122 осіб. З проханням про додаткові ліміти у Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Запам’ятайте ці прізвища, на їхніх руках кров тисячі невинних.

Розстріли відбувались по всій країні. Так, наприклад тільки у Биківні під Києвом за різними оцінками було розстріляно близько 20 тисяч осіб.

Це про них потім написав Симоненко:

Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій

Уже немає місця для могил!

Уже народ – одна суцільна рана,

Уже від крові хижіє земля,

І кожного катюгу і тирана

Уже чекає зсукана петля.

Розтерзані, зацьковані, убиті

Підводяться і йдуть чинити суд,

І їх прокльони, злі й несамовиті,

Впадуть на душі плісняві і ситі,

І загойдають дерева на вітті

Апостолів злочинства і облуді

Вічна памʼять невинно убитим...

Пам'ятаймо, що кожного разу, коли Україну окуповували росіяни вони одразу починали репресії та розстріли, тому якщо хочемо зберегти націю та державу маємо битися та захищатися. Іншого виходу немає.

Читайте також: Колаборація митця та влади: де межа? Розмова про Тичину, Бажана та Гончара