Поруч із нами завжди буде ворог. І з цим треба звикати жити
Той, хто вірить росіянам, той явно не в ладах зі здоровим глуздом
Путін заявив, що у Росії немає планів брати Харків. За три дні до вторгнення він і його сумний кінь стверджували, що планів нападу на Україну в Росії немає.
Тому, якщо Путіна каже, що у нього немає плану захоплення Харкова, або Сум, або Чернігова, або Дніпра із Запоріжжям, або Одеси з Миколаєвом, то це зовсім не означає, що таких планів немає.
Це в нього можливості немає. Поки що немає.
Але щойно він вважатиме, що така можливість існує, як плани негайно виникнуть.
Той, хто вірить росіянам, той явно не в ладах зі здоровим глуздом.
І ще додам.
Навіть якщо в найближчий рік між Україною і РФ буде підписано припинення вогню і встановиться більш-менш тривале перемир'я, це означатиме тільки одне – пролунав гонг між раундами.
Вони обов'язково спробують знову. Прийдуть – і знову вбиватимуть, розповідаючи про боротьбу з нацизмом, споконвічно російські території та історичну справедливість. Неважливо, що вони будуть говорити, щоб виправдати руйнування і вбивства.
Вони завжди брешуть і вбивають. Вбивають і брешуть.
Є білкова форма життя, імовірно, може існувати кремнієва або життя на основі якоїсь металевої сполуки.
А є життя на основі заподіяння зла оточуючим – і ця форма життя розвинулася поруч із нами, у нас із нею тисячі кілометрів спільного кордону.
І, можливо, я надмірно песимістичний, але, як мені здається, річ тут не в лідері, а саме у формі існування особливої російської матерії, яка видавлює із себе все розумне, гуманне, совісне, що помилково народжується на тій території. Ніщо хороше просто не може вижити в російському отруйному середовищі. Воно або тікає геть, або згорає, розкладається, зникає.
Не варто шукати позбавлення від глибинних нахилів мільйонів у смерті одного, хоч і особливо огидного диктатора. Не варто шукати причину в тому, що є результатом еволюції влади, уявлень про порядність, справедливість тощо.
Від осички не народжуються апельсинки.
Сотня років негативної селекції не дасть у результаті нічого гідного. А після відходу одного негідного, російська еволюція обов'язково заповнить порожнечу ще більшою нікчемою.
Поруч із нами завжди буде ворог. Сильний, підступний, жорстокий і брехливий.
І з цим треба звикати жити.