Росія відклала свою смерть

Будь-яка дія має наслідки. Ми перестали підспівувати Росії та отримали війну.

Вона стала для нас неминучою у той момент, коли було ухвалено рішення будувати нову Україну на європейських засадах. Справа не в НАТО, не в Антиросії чи русофобії. Справа в тому, що імперія стільки років якорила Україну всіма доступними способами, не для того, щоб одного разу відпустити її на волю. Всі ці скрєпи, ортодоксальне православ'я, адаптація культурних орієнтирів, свій варіант історичних подій – якорі, покликані залишити Україну «навіки разом».

Війна між імперією та Україною, що почалася у XXI столітті стала неминучою ще в 1654 році. Я не обговорюю рішення Хмельницького та існування альтернатив на той момент часу. Я просто говорю про те, що дії іноді мають далекосяжні наслідки. Тимчасовий союз, який має вельми меркантильні цілі, може виявитися союзом на віки. Такими братніми обіймами, що й не вирвешся. Ми знову запустили механізм у 1991 році.

Росія вибрала війну - вона завжди з усіх можливостей вибирає війну - і наслідки для неї неминуче настануть.

В принципі вони вже настали. Просто не все ще стало очевидним для росіян, хоча процеси вже йдуть.

Країна, що воює проти тенденцій світового розвитку, приречена на поразку. Вона здатна завдати шкоди тим, хто воює проти неї. Але не здатна силовим способом змінити вектор, яким рухається світ. А це означає, що дороги світу та цієї країни розходяться.

Світова економіка досить просто компенсує збитки, завдані війною однієї зі своїх країн. А от агресор приречений бути викинутим на узбіччя світових процесів, винесений за дужки на багато років. Таке покарання за порушення мирного світового укладу загрожує відставанням назавжди. В усіх сферах: від технічних до творчих. Практично це економічна, наукова та культурна смерть. Відкладена смерть, тому що багато процесів ще будуть йти за інерцією, але неминучою. Оскільки в нинішній системі цінностей жодна країна не здатна розвиватися автономно.

Ізоляція – це регрес та згасання.

Aftermate.

Туди їм і дорога.