Війна змінює адресу. Росію попереджали роками

Коли я ще кілька років тому писав, що війна завжди повертається до дому, де її народили й вигодували, мої російські читачі ставили під текстом веселі смайлики та пілюльки.

На тлі палаючих українських міст росіяни почувалися спокійно й упевнено.

І в Москві, і в Пітері, і в Саратові – упевнено й спокійно.

Бити беззахисного – це дуже приємне заняття, правда, колишні знайомі, колеги та друзі?

Гарне, гідне заняття: обстрілювати українські міста з балістичної зброї й хихикати, будучи впевненими, що вам, могутнім і сильним, нічого не прилетить.

Однак прилетіло.

І в Пітер, і в Саратов, і в Перм, і в захищену на 200% Москву.

Війна завжди приходить у дім, де її вигодували!

Намалюйте мені пігулку, колишні співвітчизники та сусіди. Вона вам потрібна.

Прилетіло і прилетить ще не раз.

І ви побачите й небо, затягнуте тухлим димом пожеж, і руїни, і жінок, що плачуть, тікаючи від вибухів.

Усе, що ми бачили й добре знаємо, тепер повернеться до вас.

Я цьому радий, не приховую.

Я відчуваю глибоке внутрішнє задоволення.

За все, що ви зробили з нашою країною, за сотні тисяч убитих має бути помста.

І я сподіваюся, що ми вже дотягнулися до ваших московських яєчок і зараз їх крутимо до хрускоту.

За справедливістю.