Протиріччя всередині Республіканської партії США. До чого тут Україна
Всередині партії переконливіші прихильники продовження надання військової допомоги Україні
Днями у США відбулися другі республіканські дебати на праймеріз, які, як пише The Washington Post, виявили все більш очевидні протиріччя всередині Республіканської партії відносно України.
Я стежу за темою, оскільки боротьба двох ліній всередині республіканців (трампістів/ізоляціоністів та тих, хто є противагою) напряму стосується теми військової допомоги Україні та й узагалі підходів щодо війни.
От один із епізодів з дискусії. Якраз – про підходи до війни та допомогу Україні.
Відому позицію ДеСантіса (щодо того, що «війна є територіальним диспутом») розкритикувала колишній посол США в ООН Нікі Хейлі, заявивши, що ніколи такого сприйняття війни не було.
А сенатор Скотт, якого цитує видання, висловився за продовження підтримки, підкресливши, що деградація російської армії зробить Америку безпечнішою. Оскільки це зменшує вірогідність, якщо не повністю знищує, атаки Росії по території НАТО, а отже – і майбутні ще більші витрати США на захист.
Все активніший останнім часом підприємець Рамасвамі намагався відстояти позицію ДеСантіса, але дещо з іншого боку. Він заявив, що «той факт, що Путін є злобним диктатором, не означає, що Україна є хорошою». На що Хейлі йому відповіла аргументацією американських інтересів – перемога Росії означатиме перемогу й Китаю. Але Рамасвамі й тут не вгамовувався, і заявив, що «США підштовхують Росію до обіймів з Китаєм», ну і далі стандартно про необхідність «мирного плану» у стилі Трампа.
Тоді колишній віце-президент Майк Пенс сказав, що «Рамасвамі дозволяє Путіну захопити Україну, що означає зелене світло Китаю на захоплення Тайваню».
Ще один виступ, який наводить WP, це виступ колишнього губернатор Нью-Джерсі Крісті, який на запитання, чи не забагато США фокусуються на темі України, ігноруючи загрози з боку Китаю, Росії, Ірану, він відповів, що «всі ці загрози – взаємоповʼязані: Китай платить за війну; Іран постачає сучасне озброєння, як і Північна Корея просто озброєння – і це надає сміливості Китаю».
Також Крісті розкритикував комплементарні вислови Трампа на адресу Путіна (що він «блискучий великий лідер»), аргументуючи, що «альянс Росії та Китаю не розбити умиротворенням Путіна». Він також нагадав, що Путін убиває людей і в Україні, і у Росії, і «якщо хоч якась частина території України буде віддана РФ, то наступним кроком Путіна буде вторгнення у Польщу».
Отже. Переконливішими, на мій погляд, були прихильники продовження надання військової допомоги. Два аргументи (про взаємоповʼязаними загроз Росія-Китай-Іран та про допомогу Україні як дію, яка допоможе упередити більші витрати у разі атаки РФ на якусь з країн НАТО) – таки аргументи з точки зору й американських інтересів. Але дискусія, все ж, ж показовою.