Сьогодні у всіх однакове завдання – перемогти

Позиційна війна в довгу потребує єднання країни
фото з відкритих джерел

Захід, судячи з усього, так і не визначився з розумінням того, що таке перемога, і в які терміни вона має бути

Зараз багато обговорюється питання і де/мобілізації, як частини військової стратегії та тактики, і комунікації з суспільством та політиками між собою, і політичного протистояння з окремих питань.

І, знаєте, дуже ціную притомні коментарі та пропозиції. Бо почасти кудись не туди іде багато політичних активностей та енергії, принаймні на рівні публічних заяв. Знову повернувся тон обвинувачення-виправдання, незрозумілі рішення, які потім породжують такі ж незрозумілі коментарі.

Хоча сьогодні у всіх однакове завдання – перемогти. Якщо говорити про цивільних, то працювати над зміцненням тилу, допомагати армії та віднайти прийнятний формат комунікації між собою та суспільством.

Тим більше, що усім є над чим працювати. Набагато простіше зводити усе до персоналій, і набагато складніше говорити про процеси. Позиційна війна в довгу потребує посилення країни у всіх вразливих сферах, а вони у нас, на жаль, є.

***

Вчора відбулася десята зустріч за участі 86 іноземних учасників (83 держав і 3 організацій) щодо української Формули миру.

Все це правильно і потрібно. Але Захід, судячи з усього, так і не визначився з розумінням того, що таке перемога, і в які терміни вона має бути.

Довга війна, і я про це часто пишу, ще більше актуалізовує необхідність внутрішніх трансформацій – сильний тил не менш важливий для нашої перемоги, ніж наші позиції на фронті.